Згідно з новим дослідженням, проведеним вченими з обсерваторії і планетарію Арма (AOP) в Північній Ірландії, давно втрачений близнюк Місяця був помічений позаду Марса. Астероїд (101429) 1998 VF31 шириною в кілометр був вперше виявлений ще 22 роки тому, і новий аналіз показує, що він «разюче схожий» на Місяць.

Провідний автор дослідження доктор Апостолос Крісту з АОП вважає, що це, можливо, шматок Місяця, який був зміщений величезним ударом під час формування Сонячної системи, близько чотирьох мільярдів років тому. Однак, хоча походження цієї породи може бути місячним, дослідницька група вважає, що вона також могла утворитися на поверхні Марса.

Доктор Крісту вивчив космічний камінь за допомогою спектрального зіставлення. «Це схоже на фотоідентифікацію, яку проводить поліція при впізнаванні злочинців, ви намагаєтеся зіставити свої дані – спектральний профіль – з даними того ж типу, взятими з інших об’єктів, наприклад з інших астероїдів або метеоритів», – пояснив він.

Досі, спектри Місяця не були включені в аналіз, і схожих збігів виявлено не було. Відносно ж частин місячної поверхні схожість виявилося, за словами вчених, вражаючою.

Астероїд є частиною групи, відомої як марсіанські троянці, і їх походження – давня астрономічна загадка. Вони обертаються навколо Сонця, при цьому або слідуючи за Червоною планетою під кутом близько 60 градусів відносно Сонця, L5, або 60 ° перед Марсом, L4. Наприклад, якщо Марс досягає точки на своїй орбіті, яка вважається такою ж, як 12 година на циферблаті, трояни будуть о другій годині. Вони залишаються в цьому місці, тому що потрапили в пастку в точці Лагранжа – ділянці простору, де врівноважується гравітаційне тяжіння різних небесних тіл. У результаті вони ніколи не обгинають Марс і завжди ховаються за ним, рухаючись за планетою.

Досліджуваний VF31 сильно відрізняється за складом від усіх інших троянців Марса. Жоден з інших троянців не був схожий на Місяць, що робить цей об’єкт унікальним. Дослідницька група передбачає, що на Місяць, можливо, колись вдарив астероїд, в результаті чого VF31 відірвався від поверхні.

Вчені відзначають, що ранняя Сонячна система сильно відрізнялася від тієї, яку можна бачити зараз. У просторі між новоствореними планетами було багато уламків і зіткнення були звичайним явищем. Великі астероїди падали на Місяць та інші планети. Осколок від такого зіткнення цілком міг досягти орбіти Марса, коли планета ще формувалася і була захоплена троянськими хмарами.
Хоча дослідники не можуть однозначно сказати, що космічний камінь є фрагментом Місяця, докази все ж видаються досить переконливими. Провівши низку розрахунків, вчені з’ясували, що сценарій цей є цілком правдоподібним.

І хоча досі не було виявлено жодного астероїда, який міг би бути древнім шматком Місяця, дослідники вважають, що невідкритих місячних «близнюків» може бути досить багато. Але, за їхніми словами, щоб зберегти ці об’єкти протягом 4 мільярдів років до сьогоднішнього дня, вони повинні були бути на ранньому етапі захоплені в подібних «безпечних сховищах» на орбітах прилеглих планет, Марса або Землі.