У невеликих містечках, розкиданих по всьому острові Мен, автономній території Великої Британії, можна зустріти незвичайних мешканців.
Це кішки породи Менкс, які на позір нічим не відрізняються від своїх інших побратимів - за винятком того, що у них немає хвоста.

Незвичайні тваринки стали популярним домашнім улюбленцем не лише на острові, а й у всьому світі, розповідає ВВС. Так, безхвостих кішок тепер більше мешкає у Північній Америці, ніж на їхній історичній батьківщині.

Мешканка острова Мен Сара Гудвінз, авторка книжки про місцевих котів A De-tailed Account of Manx Cats, зазначає, що перша згадка про безхвостих кішок з острова датована серединою XVIII століття.

У 2013 році вчені встановили, що кішка може народитися без хвоста в результаті будь-якої з чотирьох мутацій одного гена.
Але всі чотири мутації притаманні лише кішкам з острова Мен - інші безхвості або короткохвості кішки зобов'язані своєю зовнішністю іншим видам мутацій.

Одна зі співавторок дослідження, генетик і фахівець з котів із Міссурійського університету в Колумбії Леслі Лайонз вирушила на острів Мен, щоби зібрати генетичний матеріал для дослідження.

Мутація виявилася у всіх, отже, всі тварини цієї породи походять від безхвостих кішок, які живуть на цьому острові вже сотні років.

З точки зору еволюції, відсутність хвоста не може не дивувати, адже кішки використовують хвіст для підтримки рівноваги при бігу і стрибках, а також для спілкування.

Найімовірніше, відповідний ген передавався з покоління в покоління в результаті селекції, коли люди вирішили вивести нову породу кішок.

Хоча мутантний ген є домінантним і тому легко передається наступним поколінням, у нього є цікава властивість. Якщо кішка успадковує його від обох батьків, а не тільки від одного, найімовірніше, вона загине ще в утробі матері.

Саме тому ген, який відповідає за відсутність хвоста у кішок, отримав неофіційну похмуру назву - "смертельний ген".

"Такі кошенята або взагалі не народжуються, або не розвиваються, - розповідає Лайонз. - Це означає, що природа активно бореться з цією мутацією".

Навіть у тому випадку, коли ген успадковується тільки від одного з батьків, це не завжди йде на користь.

Безхвості кішки можуть мати проблеми зі здоров'ям, пов'язані з тим, що в нижній або середній частині спини у них занадто мало хребців. У наслідок цього може розвинутися нетримання сечі, а в деяких випадках - кульгавість.

З цієї причини деякі заводчики не прагнуть зберегти цей ген, а дехто спеціалізується на виведенні безхвостих кішок із більш здоровим хребтом.

Власники безхвостих кішок стверджують, що в процесі селекції їхні улюбленці втратили не тільки хвіст, але й інші характерні котячі риси.

"Безхвоста кішка завжди готова вирушити на прогулянку разом з вами, - розповідає Гудвінз. - Більшість їхніх родичів терпіти не можуть воду, а ці створіння обожнюють поплавати".

Чому вони поводяться таким чином - незрозуміло.

У Гудвінз є з цього приводу своя теорія. На її думку, на геном безхвостих кішок вплинула поява на острові Мен скандинавських порід, завезених туди вікінгами понад тисячу років тому.