Допомогти майбутнім колоністам вижити на Марсі, а також захистити здоров’я астронавтів від наслідків тривалого перебування у відкритому космосі має намір команда американського вченого Кріса Мейсона.

Генетики бачать потенціал в комбінації генів людини з іншими видами. Нічого неетичного в цьому немає, вважають вони.

Про це повідомляє Eco Technology.

Кріс Мейсон, генетик та професор фізіології та біофізики Корнельського університету досліджував вплив польотів в космос на ДНК космонавтів та можливості нейтралізації негативних наслідків тривалого перебування у відкритому космосі. І знайшов нестандартне рішення в геномі тихоходів, крихітних мікроорганізмів, здатних вижити навіть у вакуумі.



Мейсон керував однією з десяти команд дослідників NASA, які вивчали астронавтів-близнюків Марка та Скотта Келлі. Один з них, Скотт, провів майже рік на борту МКС, тоді як Марк весь цей час залишався на Землі. Вчені зібрали масу даних під час цього експерименту, аналіз яких триває донині. Але деякі результати Мейсон обговорив з колегами на конференції, присвяченій генетиці людини, що відбулася в кінці жовтня цього року.

Хоча для усунення негативних наслідків тривалого перебування в космосі майбутнім астронавтам можуть прописувати ліки, є й інший шлях – генне редагування, яке може зробити їх стійкими до радіації та допоможе зберегти здоров’я. Зрозуміло, ця ідея потребує ретельного вивчення і може пройти не один десяток років, перш ніж щось подібне стануть застосовувати на людях.

«У мене немає ніяких планів зі створення генно-редагованих астронавтів в найближчі десять – двадцять років, – пояснив Мейсон. – Через 20 років чистих досліджень, після складання карт та функціонального підтвердження наших знань, можливо, я сподіваюся, ми мали б усі підстави казати, що можемо зробити людину, яка буде краще пристосована до виживання на Марсі».

«Питання не в тому, чи еволюціонуємо ми — питання в тому, коли ми еволюціонуємо», - заявив Мейсон.

Але якщо міркувати гіпотетично, досягти цього можна було б або через епігенетичні редагування, тобто включення та виключення експресії певних генів, або ж через комбінацію ДНК людини з генетичним матеріалом інших видів, а саме — тихоходів. Так клітини людини могли б успішніше опиратися впливу космосу, зокрема, випромінюванню.

Цю ідею Мейсон вже викладав у статті 2016 року, а тепер разом зі своєю командою він має намір продовжити дослідження. Генетичне редагування людини цілком етично, якщо воно робить людей більш пристосованими до життя на Марсі та не завадить їм також жити на Землі, вважає вчений. Для нього це лише справа часу.