Норвезькі археологи завершують розкопки рідкісного човна, похованого в Геллестаді – на великому «кладовищі» вікінгів, розташованому на південному сході від Осло. Для вікінгів довгі вузькі човни були символами статусу і влади на кшталт пірамід, замків і статуй.

Востаннє схожий корабель знайшли близько 100 років тому. Їх називають «драккари». Ці великі човни вікінги використовували для тривалих подорожей, часто не з дуже мирними намірами.

Геллестадському човну понад 1000 років. Велика частина дерева, з якого його збудували, згнила за ті століття, що корабель провів під землею. Однак археолог Кнут Пааше переконаний, що за розташуванням залізних цвяхів можна буде зробити його репліку.

За допомогою радіолокатора археологи з’ясували, що довжина корпусу судна складає 19 метрів, а ширина – 5 метрів. Це ставить його в один ряд з відомими Осебергським і Гокстадським човнами, що виставлені в Музеї кораблів вікінгів на півострові Бюгде в Осло.

У IX столітті вікінги почали встановлювати на судах вітрила, але для тривалих подорожей, як і раніше, використовували веслярів. На своїх драккарах вікінги мандрували до Британських островів, нападаючи на прибережні поселення. Згодом вони там облаштовувались, залишаючи у спадок ремісничі навички, скандинавські слова та імена.

Норвезькі вікінги підкорили Ісландію, а потім дісталися Гренландії та території нинішнього Ньюфаундленду в Північній Америці.

Могильник

Геллестадський човен був військовим судном, який побудували приблизно в 750-850 роках нашої ери, розповів ВВС Кнут Пааше, експерт Норвезького інституту дослідження культурної спадщини.

«Ми поки не знаємо, було це веслове чи вітрильне судно. Човни, знайдені в Гокстаді й Туні, були комбінованими, – зазначив він. – У прибережній зоні важко плисти під вітрилами, тому що вітер весь час змінюється, тому часто використовували веслярів. Однак, щоб проплисти, скажімо, від Бергена до Шетландських островів, краще було дочекатися погожого вітру».

Геллестад – це цілий могильний комплекс. Там може бути до 20 курганів, вважають археологи.

За 100 метрів від корабля лежить Елл – другий за розмірами могильник Залізного століття (1-400-й рік нашої ери) в Норвегії. Він на кілька століть старший за похований корабель.

Сам корабель також є могильником – у ньому, як вважають вчені, поховали впливову людину, що померла понад тисячу років тому. Вікінгів часто ховали всередині кораблів, але масштаби геллестадської знахідки свідчать про особливий статус покійного.

Тут міг бути похований король, королева або впливовий воїн, вважає керівник розкопок Крістіан Родсруд. Всередині корабля археологи виявили кістки великої тварини – можливо, коня або бика. Людських решток поки знайдено не було.
Через місцеву географію культура вікінгів була нерозривно пов’язана з морем. Вони були майстерними мореплавцями та досвідченими кораблебудівниками. У їхньому розпорядженні були сотні суден, а моряки мали унікальне розуміння погоди, стану моря та поведінки морських мешканців.

Кораблі будували з дощок з водонепроникним покриттям з дьогтю. Вони були легкими, і їх можна було переносити на березі.

«Вікінги рухалися разом з морем, а не проти нього. Їхні судна були мілкосидячими, це дозволяло їм підійматися на хвилі», – пояснює Пааше. Це також дозволяло кораблям рухатися малими річками й каналами вглиб країн, які вони хотіли захопити, надаючи їм перевагу.