Давня таємниця – як Марс втратив воду, що була на поверхні мільярди років тому.

Вчені вважають, що зараз вони знайшли відповідь. Вода опинилась у пастці зовнішнього шару планети – її кори.

Тобто стародавня вода зараз існує у формі мінералів у марсіанському камінні, повідомляє News Україна.

У дослідженні використали дані, зібрані марсіанськими орбітальними зондами та марсоходами на планеті й з метеоритів. Далі вчені створили комп’ютерну модель того, як вода поступово зникала з планети.

Більше чотирьох мільярдів років тому Марс був теплішим та вологішим і, можливо, з більш потужною атмосферою. Вода прорізувала на поверхні канали та збиралася у кратерах.

На «Червоній планеті» цілком могло бути стільки води, що вона покривала б всю поверхню планети океаном з глибиною від 100 метрів до кілометра. Пізніше, десь через мільярд років, Марс перетворився на холодну та спустошену планету, яку ми знаємо сьогодні.

«Ми давно знаємо про те, що Марс був набагато вологішим в часи його ранньої історії. Однак нез’ясованим питанням залишалася доля тієї води», – каже вчений-планетолог доктор Петер Гріндрод з Лондонського природничого музею (він не був залучений до згаданого дослідження).

«З досліджень марсіанської атмосфери ми вже знаємо, що якась кількість води зникла в космосі, а поклади льоду на поверхні та одразу під нею свідчать, що частина води заморожена», – розповідає доктор Гріндрод.

Не в космос?

Новий марсохід NASA досліджуватиме геологічну структуру, яку вважають дельтою, де колись була вода

У Землі є щит – магнітосфера, яка утримує атмосферу від витоку в космос. А у Марса такий щит слабкий. Він не міг утримувати елементи води на планеті. Однак швидкість, з якою водень (один з хімічних елементів води) втікає з атмосфери сьогодні, свідчить про те, що це не єдина причина втрати води.

Якщо припустити, що так само планета втрачала водень і в минулому, то це «досить мала кількість води, яка зникла б через такий процес», відзначає співавторка дослідження Ева Лінгхан Шеллер з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені. Значить, основна частина води мала кудись подітися іншим шляхом.

Розроблена дослідниками комп’ютерна модель показує, що від 30% до 99% початкової марсіанської води увійшло до складу мінералів, які «поховані» у корі планети.

Інша авторка дослідження професор Бетані Ехлманн з того ж Каліфорнійського технічного інституту пояснює, що «вивчаючи дані з марсіанських місій стало зрозуміло, що така перебудова вода була не рідкістю, а загальним явищем».

Вчена продовжує: «Коли кора змінюється, вона вбирає воду – рідку воду – та зв’язує її з гідратованими мінералами так, що вода фактично перебуває у пастці». (Гідратація – процес приєднання молекул води до елементів розчинених речовин. – Ред.)

На думку дослідників, Марс втратив воду у період між 4,1 та 3,7 млрд років тому, що відомий в марсіанській геологічній історії як Нойський період.

Зміни марсіанського клімату

Нинішні дослідження Персеверанса мають розкрити ще більше інформації про долю марсіанської води

Доктор Міхаель Меєр, провідний вчений програми дослідження Марсу NASA каже: «Початкова роль вивчення Марсу полягала у тому, щоб вивчати воду, оскільки вже вона відіграє таку значну роль для геології, клімату та життя на планеті».

«Це дуже важливий документ, щоб розуміти, як багато було води на Марсі, як вона могла зникнути та де вона може бути зараз», – додає вчений.

А доктор Гріндрод додає: «Це нове дослідження говорить нам, що багато води, можливо, її більша частина, насправді міститься у скелях Марсу. Цей процес гідратації може накопичувати великі обсяги води – аж до тієї кількості, яка відповідає кілометровому шару».

«І хоча більшість рідкої води, ймовірно, зникла через півтора мільярда років з моменту формування Марсу, зараз ми бачимо присутність гідратованих мінералів на поверхні, в регіонах на зразок кратера Єзеро, де наразі діє марсохід Персеверанс», – пояснює вчений.

«Давній клімат Марсу залишається однією з найбільш важливих тем у планетології й це дослідження допоможе нам зрозуміти процес втрати води», – резюмує він.