Велетенські тварини являються собою неабияку цікавинку для вчених. Останні мамонти жили в той час, коли будувалися піраміди. Іноді люди виявляють тіла тварин в майже ідеальному стані. Та досі науковці не могли сказати впевнено, наскільки далеко міг подорожувати мамонт.

Дослідження велетенських мамонтів дає краще розуміння еволюції тварин. Також цікавою загадкою є те, як вимерли ці тварини. Тому будь-яка нова інформація може бути важливою. Наприклад, наскільки багато мамонт ходив протягом свого життя. Науковці змогли це дізнатися, розрізавши бивень тварини, яка жила близько 17 тисяч років тому, інформує 24 канал.

Деталі дослідження життєвого шляху мамонта

28-річний мамонт за своє життя подолав сотні кілометрів шляху. Це вдалося дізнатися, розрізавши його бивень та проаналізувавши його своєрідні «річні кільця». Вони утворюються під час росту бивня, адже він обростав новим прошарком тканини мало не щодня. Вчені нарахували близько 400 тисяч кілець.

Наукова команда дослідила ізотопи кисню та стронцію, які накопичилися у бивні. Це дало змогу дізнатися про те, де бував мамонт за життя. Сутність такого методу полягає в тому, що кожен окремий регіон на планеті має свою окрему ізотопну сигнатуру.

Ще раніше вчені створили мапу ізотопних сигнатур Аляски, використавши оригінальний метод – дослідження зубів маленьких гризунів. Такі тварини живуть на одній місцевості все життя та не покидають її. Через це в їхніх зубах накопичують ізотопи, які характерні для цієї локації.

Порівнявши виявлені в бивні ізотопи з мапою, вчені дізналися, куди подорожував мамонт протягом життя.

Життєвий шлях мамонта

Тварина провела перші роки свого життя біля річки Юкон, але далеко від узбережжя. Самець подорожував від одного місця до іншого протягом перших 15 років свого життя. Це схоже на сезонні міграції разом зі стадом.

Та після 15 років ізотопи в бивні тварини з’являються більш хаотично. Ймовірніше за все, вважають вчені, що в цей час мамонт досягнув повноліття та покинув свою родину. Так роблять і сучасні слони. Тварина подорожувала 10 років, побувавши в багатьох місцях давньої Аляски. Цілком можливо, що самець так і не знайшов собі нового стада.

Останні роки свого життя мамонт провів на півночі Аляски, де й знайшли його залишки науковці. В той час тварина не пересувалася дуже багато, обмежившись відносно невеликим клаптиком території. Характерно те, що в цей період життя у бивні накопичилося багато ізотопів азоту. У ссавців це свідчить, розповідають науковці, про голодування. Тому це і є найімовірнішою причиною смерті – мамонт загинув від нестачі їжі.

Дослідження життєвого шляху мамонта завдяки вивченню ізотопів у бивнях відкриває для науковців нові можливості. Тепер можна ліпше зрозуміти на які відстані відбувалися міграції, коли тварини йшли від стада та що вони їли.