Мисливці за скам'янілостями відкопали у Антарктиді рештки величезної морської рептилії, яка разюче нагадує Лохнеське чудовисько.

Рептилія сягає понад 12 метрів завдовжки, важить близько 15 тонн та є найбільшим знайденим еласмозавром – представником сімейства з ряду плазеозарвів, інформує ТСН.

Як зазначається у дослідженні, опублікованому у Cretaceous Research, загадкова істота жила близько 70 мільйонів років тому, протягом крейдового періоду, одночасно з динозаврами.

Знахідка є однією з найбільш повних давніх скам'янілостей, що коли-небудь вдавалося виявити у Антарктиді.

Древній монстр

Вперше рештки величної істоти відшукали у 1989 році, протягом однієї з експедицій дослідників Аргентинського Антарктичного Інституту на острів Сеймур. Проте викопати одразу їх було неможливо – для цього потрібні були як відповідні погодні умови, так і ресурси.

Тож процес розкопок розпочався лише 2012 року й був досить тривалим. Копати можна лише протягом кількох тижнів у січні та на початку лютого, а безпосередньо у дні розкопок команда була змушена чекати, поки розмерзеться земля.

Більшу частину скелету істоти вдалося витягнути 2017 року. А вже два роки потому, у 2019, вчені презентували грандіозне дослідження. Відповідно до нього, знайдений монстр, ймовірно, є еласмозавром - ці створіння мешкали у Північній Америці протягом пізнього крейдового періоду близько 80,5 мільйонів років тому.

Еласмозаври належать до ряду плезіозаврів, які є одними з найбільших морських істот крейдового періоду. Вони мають вигляд ніби великі ламантини з довгими шиями, як у жирафів, та з головами, що нагадують зміїні.

Проте, на відміну від ламантинів, тварини мають троє ластів замість чотирьох.



Вчені також припускають, що знайдений монстр може належати до роду Aristonectes – він свого часу відділився від інших еласмозаврів. Справа у тому, що він дещо відрізняється від зразка, раніше знайденого у Південному Гемпширі – той мав коротшу шию та більший череп.

Специфічними є й параметри істоти.

Як зазначається у дослідженні, морський монстр важить від 11,8 до 14,8 тонн, а його загальна довжина від голови до хвоста становить понад 12 метрів. Примітно, що вага більшості еласмозаврів не перевищує 5 тонн.

Знахідка є особливо важливою через те, що істота жила наприкінці крейдового періоду – лише за 30 тисяч років до масового вимирання динозаврів. Для повноцінного життя такого великого плезеозавра знадобилося б багато представників фауни, а отже, впритул до самого кінця Крейдового періоду, існувала розвинена морська екосистема.

«Навіть у Антарктиді мешкало багато щасливих еласмозаврів», - зазначила у коментарі Анна Шульп, палеонтологиня з Утрехтського університету в Нідерландах.

Чи існувала Нессі?

Оскільки голова та шия віднайденого монстра разюче нагадує Нессі, у конспірологічних колах вкотре заговорили про можливе існування монстра.

І справді, істота, що нібито мешкає у шотландському озері Лох-Несс, має з палеозавром багато спільного.

Обидва створіння мали схожу довгу шию та морду, а також маленькі легені - через що вони не могли дихати під водою та були змушені час від часу піднімати голову на поверхню, що могло б теоретично пояснити появу Нессі на людях. Та наскільки реалістичними є чутки про існування монстра?

Перші свідчення про наявність у озері на острові Лох-Несс невідомої істоти датуються ще VI століттям нашої ери. Тоді аббат Айонського монастиря Адомнан писав про те, як праведник заспокоював моторошне чудовисько, що жило у водоймі та харчувалося людьми, молитвами.

Проте справжнього розголосу та популярності вона набула лише минулого століття. 1933 року видання Daily Sketch оприлюднило розмиту світлину, зроблену поблизу озера Лох-несс, на якій помітно незрозумілі контури певного об'єкту, і назвало це фотографією Нессі.



А вже незабаром фото слідів монстра опублікувало видання Daily Mail – її журналістам надав чоловік на ім'я Дюк Уезерелл, якого видання найняло знайти дивну істоту, щоб зрівнятися з конкурентами. Матеріал вийшов під заголовком: «Лохнеське чудовисько не легенда, а факт!».

Та статтю підняли на сміх – експерти з'ясували, що сліди на світлині зроблені нічим іншим як ногою опудала гіпопотама.

А 1934 року видання знову опублікувало світлину Нессі – вона і донині лишається найпопулярнішим фото чудовиська.

На ній можна побачити шию та голову дивної істоти, що плаває озером. Надав світлину хірург Роберт Кеннет.

Проте 60 років потому з'ясувалося, що вона– не більше ніж фейк, організований Уезереллом разом з Кеннетом. Один з їхніх спільників, пасинок Уезерелла, зізнався, що Нессі на знімку – лиш дерев'яний макет. Згодом міфічність Нессі підтвердила низка досліджень.

Зокрема, 2010 року дослідження, у якому використовувалися система супутникової навігації та 600 Sonar, встановило, що монстра не існує.



Подібних висновків дійшли й вчені під керівництвом Андріана Шайна у 2016-му – вони детально обшукали дно озера за допомогою глибоководного робота.

Та навіть після цього свідчення про те, що комусь вдалося на власні очі побачити монстра, не припиняються. Одне з останніх припадає на серпень 2018 року – тоді канадська туристка зняла на свій телефон щось, що віддалено нагадує голову Нессі. Чи існував монстр коли-небудь?

Вчені розглядають можливість цього зі скептицизмом. Адже навіть якщо б у озері Лох-Несс й існував плазеозавр, їжі у водоймі було б замало для того, щоб він мешкав у ньому роками.