Палеонтологи з Росії вперше детально вивчили будову мозку і судин голови травоїдного динозавра Bissektipelta archibaldi, який відноситься до Анкілозаврів.

Робота дозволила з’ясувати, що анкілозаври володіли хорошим нюхом – велика частина мозку відповідала у них саме за цю функцію, повідомляє Новое Время.

Анкілозаври з’явилися на Землі в середині юрського періоду – приблизно 160 мільйонів років тому – і проіснували аж до кінця епохи динозаврів, що завершилася 65 мільйонів років тому. Ці травоїдні тварини зовні нагадували сучасних черепах або броненосців, були покриті потужною бронею, а іноді навіть володіли кістяною булавою на хвості.

В ході дослідження палеонтологи вивчили три фрагмента викопних черепів анкілозавра Bissektipelta archibaldi, знайдених під час серії міжнародних експедицій URBAC в кінці 1990-х – початку 2000-х років на місцезнаходження Джаракудук в пустелі Кизилкум в Узбекистані. Воно унікальне тим, що тим можна виявити численні залишки різноманітних представників древньої фауни, включаючи динозаврів, птерозаврів, крокодилів, птахів, ссавців і інших хребетних тварин.

Матеріал, який був зібраний в той час (десятки фрагментів черепів і скелетів, сотні тисяч ізольованих кісток), вчені до цих пір використовують в наукових дослідженнях і кажуть, що його вистачить на багато років вперед.

«Завдяки розвитку технологій комп’ютерної томографії (КТ) за останні 15−20 років палеонтологам вдається все більше дізнаватися про те, як був влаштований мозок динозаврів. Ми вирішили переописати вид Bissektipelta archibaldi, а також зробити 3D-реконструкцію внутрішньої частини його мозкової порожнини за допомогою КТ. Важливо розуміти, що віртуальний «зліпок» черепної коробки – це не зовсім мозок: потрібно уважно розбиратися, щоб зрозуміти, якого розміру був сам мозок, де знаходилися його частини, як проходили судини і нерви» – розповів провідний автор статті, аспірант СПбГУ Іван Кузьмін.

У результаті вченим вдалося дізнатися, що чималу частину мозку Bissektipelta archibaldi займали нюхові цибулини – близько 60% від розміру великих полушарій. Тобто є ці тварини могли похвалитися хорошим нюхом, який, ймовірно, допомагав їм шукати їжу, родичів протилежної статі і вчасно відчувати наближення хижаків

Інше цікаве вміння анкілозаврів – це здатність в прямому сенсі охолоджувати мізки.

«Мережа вен і артерій в їх голові виявилася дуже складна: вони йшли не однонаправленно, а постійно один з одним сплолучалися, як система залізничних колій. Можливо, кров могла текти в різних напрямках і перерозподілятися, зберігаючи оптимальну температуру мозку тварини. Наприклад, нагрілося у анкилозавра тім’ячко, а судини теплу кров швидко відвели, створивши ефект екранування», – відзначають автори роботи.

Ще один важливий висновок стосується слуху Bissektipelta archibaldi: палеонтологам вдалося дослідити внутрішнє вухо стародавньої тварини – по його анатомії можна зрозуміти, звуки якої частоти міг чути анкилозавр. Виявилося, що діапазон становить приблизно від 300 до 3000 герц, – в такому ж діапазоні чують сучасні крокодили. Це досить низькі частоти, які відповідають порівняно великим розмірам анкілозаврів. Чим більше сучасні тварини, тим більше низькочастотні звуки вони видають і чують. Палеонтологи припустили, що в процесі еволюції анкілозаври збільшувалися в розмірах, тому більш пізні форми сприймали звуки ще більш низьких частот.

«Для сучасних видів тварин характерний певний зв’язок між масою тіла і мозку. Якщо подивитися на динозаврів, то анкілозаври і їх найближчі родичі (стегозаври) були практично аутсайдерами: маса їх мозку виявилася як мінімум наполовину менше того, що ми б очікували побачити виходячи з порівняння з сучасними тваринами, – близько 26,5 грама для триметрової особини. Обсяг мозку можна порівняти з двома волоськими горіхами. Проте анкілозаври проіснували на планеті 100 мільйонів років, були цілком успішними з точки зору еволюції. Але, судячи з розміру нюхових цибулин, нюхали вони все ж трохи швидше, ніж думали», – пояснив Іван Кузьмін.