Еволюція – це поступовий процес, відзначають вчені, і називають частини тіла, які людина більше не використовує.

Деякі відмітні ознаки організмів зберігаються протягом багатьох поколінь навіть після того, як відповідний орган перестав виконувати відведену йому функцію. Ці еволюційні залишки, або рудиментарні особливості, є і у людей. «Ваше тіло – це, по суті, музей природознавства!» – написала в «Твіттері» еволюційний антрополог Дорса Амір, передає bbc.com.

Ось шість цих рудиментів.

1. Palmaris longus – мускул на зап’ясті



Проведемо невеликий експеримент: покладіть руку долонею вгору на плоску поверхню і з’єднаєте великий палець з мізинцем. Бачите горбок, який з’явився у вас на зап’ясті? Це Palmaris longus – довгий долонний м’яз. Не хвилюйтеся, якщо не побачите його. Приблизно у 18% людей його зовсім немає, і це абсолютно ні на що не впливає. Прекрасний приклад еволюційного рудимента.

Цей м’яз присутній у приматів, що живуть у лісі або на деревах, таких як орангутанги, але він є не у всіх приматів, що живуть на інших територіях. «Це свідчить про те, що цей м’яз потрібен, щоб лазити по деревах», – говорить Дорса. В наші дні практичне застосування цьому м’язу знайшли хірурги.

«Вони використовують його в якості матеріалу при пластичних операціях, оскільки сам по собі він не виконує ніякої функції, необхідної для руху рук», – каже Дорса.

2. Горбок Дарвіна можна знайти на верхній частині вуха



«Якщо ви можете ворушити вухами, ви демонструєте еволюцію», – пише Джеррі Койн в своїй книзі «Чому еволюція – це правда». Мова тут йде про три м’язи під шкірою голови, які прикріплені до вух. Маленька гулька на верхній частині вуха – один з цих м’язів.

У більшості людей вони вже не працюють, але дехто й досі можуть використовувати їх, щоб ворушити вухами. Цей елемент було вперше в загальних рисах описаний Чарльзом Дарвіном і тому називається горбком Дарвіна.

«Хоча досі йдуть суперечки про те, чи є сам горбок рудиментарним, стверджується, що м’язи навколо вуха можуть демонструвати рудиментарність», – говорить Дорса.

Ці м’язи, як і раніше, використовуються багатьма тваринами, наприклад, кішками і кіньми, щоб рухати вухами, зазначає Койн. Це допомагає їм виявляти хижаків, визначати місцезнаходження своїх дитинчат і встановлювати, звідки йдуть різні звуки.

3. Куприк

Як зазначає Дорса Амір, куприк – найбільш очевидний еволюційний пережиток.

«Це нагадування про втрачені нами хвости, які були потрібні для балансу і пересуванню по деревах», – говорить Дорса. Він є хорошим прикладом процесу екзаптації, оскільки тепер служить місцем кріплення для м’язів. Інші подібні примхи не зовсім вижили в еволюційному процесі.

Дорса каже: «Певні риси, такі як перетинчаста тканина між пальцями, виявляються на ранніх етапах утробного розвитку, а потім зникають. Ця тканина зазвичай знищується лейкоцитами».

4. Plica semilunaris – третя повіка

Бачите маленьку рожеву подушечку у внутрішньому куті ока? Це відгомін нашого еволюційного минулого – наша перетинчаста мембрана, або третє віко.

«Третє віко моргало б горизонтально, – каже Дорса. – У нас воно не функціонує». Але його все ще можна побачити в дії у тваринному світі, наприклад, у птахів і кішок.

5. The piloerection – «мурашки»

Ви бачили, як у кішок шерсть встає дибки, коли вони налякані? Це дуже схоже на те, як у нас з’являються мурашки на шкірі, коли нам холодно або страшно. Вчені називають це рефлексом пілоерекції.

«Враховуючи, що ми провели більшу частину нашого часу на цій планеті у вигляді покритих шерстю ссавців, рефлекс пілоерекції – це древній спосіб або виглядати більшими, ніж ви є насправді, або запобігати втраті тепла, коли вам холодно», – говорить Дорса.

«Оскільки ми поступово почали втрачати волосся на тілі, цей рефлекс ставав все менш і менш корисним, і тепер він вже не виконує свою початкову функцію».

6. Palmar grasp reflex – хапальний рефлекс

Хапальний рефлекс спостерігається, коли діти міцно стискають палець дорослого. Цей рефлекс, як і раніше, потрібен дитинчатам приматів. Вони народжуються готовими схопитися за хутро батька для транспортування.

«Передбачається, що наш власний хапальний рефлекс долонь спочатку був призначений саме для цієї мети», – додає Дорса. Але наші діти народжуються передчасно в порівнянні з іншими приматами і не можуть самі тримати голову або рухатися«.

Цікаво, що у різних людей спостерігаються різні рудиментарні особливості. «Еволюційні пережитки» варіюються в різних регіонах світу, причому врозкид. І це може змінитися тільки з часом.