Міжнародна група вчених провела серію досліджень, в результаті яких змогла зробити припущення, що на супутнику Сатурна може існувати деяка форма життя.

Так, на супутнику Сатурна Титані знайшли молекули акрилонітрилу – молекули, здатної утворювати мембранні пухирці, базові компоненти позаземного життя, повідомляє Naked Science.

Води на Титані немає, зате в холодному, з середньою температурою близько -178 ° С, кліматі супутника Сатурна в рідкому стані

залишаються багато простих органічних сполук, Метан тут проливається дощами і утворює цілі моря, фактично повторюючи кругообіг води на Землі. Кілька років тому вчені описали ключові біохімічні елементи позаземного, зовсім не схожого на наше, життя, яке, теоретично, могло б існувати на Титані.

Одним з таких компонентів є мембрана, яка відокремлює протоклітини від навколишнього середовища, створюючи умови для проходження внутрішньоклітинних реакцій, виникнення градієнта концентрацій речовин і т. д. Основу наших клітинних мембран утворює подвійний шар фосфоліпідів – молекул, полярні властивості яких змушують їх спонтанно утворювати в воді бульбашки-везикули. Цю роль для «метанового» життя – як було теоретично показано ще в 2015 р – міг би зіграти акрилонітрил, який так само спонтанно складається в бульбашки, «азотосоми» – стабільні, напівпроникні і гнучкі.

На той час було відомо, що на Титані є всі необхідні для утворення акрилонітрилу (вінілоціаніду, C2H3CN) компоненти, але самої молекули виявити не вдавалося. Морін Палмер (Maureen Palmer) з Католицького університету Америки і її колеги вивчили дані спостережень, зроблених радіотелескопом ALMA в першій половині 2014 р. Інструмент час від часу спрямовується на Титан для калібрування, проте і отримані в ході цієї рутинної операції відомості виявилися дуже корисними.

У статті, опублікованій журналом Science Advances, Морін Палмер і її співавтори підтверджують наявність на Титані акрилонітрилу. Найвища концентрація спостерігається у верхніх шарах атмосфери, на висоті понад 200 км, де, мабуть, відбувається синтез цих молекул під дією випромінювання. Однак, рано чи пізно вони падають вниз, наповнюючи метанові моря. За розрахунками вчених, в море Лігеі його досить для того, щоб на кожен кубічний сантиметр утворювалося близько 30 млн «азотосом». Здається, позаземне життя стало ще на крок ближчим до реальності.