З’явившись на Землі, людина кардинально змінила природу, але, вочевидь, все, що було дотепер, – лише початок.

На думку дослідників, живі організми нашої планети в далекому майбутньому можуть стати геть іншими. Але якими і як це вплине на нас?

Про це розповідає NEWS Україна.

На вулиці Пенн-Ейв 4913 в американському місті Піттсбург, є незвичайна установа. Це – Музей нового природознавства, де можна побачити еклектичну і дивну суміш особин.

Тут є ембріон миші без ребер, стерильна личинка м’ясної мухи, безпечний різновид кишкової палички (нездатний вижити за межами лабораторії) та опудало генетично модифікованої кози на ім’я Веснянка, молоко якої містить протеїн павутини.

Центр вивчає живі організми, які було змінено за допомогою генної інженерії, а також вплив людської цивілізації та біотехнологій на еволюцію.

Зоопарк із клонованим мамонтом і динозавром? Чому б і ні!

На логотипі музею – дерево еволюції, на якому стрілкою з’єднані дві окремі гілки, слоган зазначає: «Так було тоді. А так – тепер».

Відвідувачам пропонують замислитися про те, що кожен вид має як природну, еволюційну історію, так і постприродну, створену цивілізацією.



Упродовж всієї своєї історії людство впливає на флору і фауну планети. І якщо людська цивілізація продовжуватиме розвиватися в далекому майбутньому, як вона змінить природу? І як вплине на нашу власну біологію та напрямок еволюції?

Якщо коротко: нова природа буде дивною, напевно, гарною, але несхожою ні на що, що ми бачили до цього.

Ми й досі наївно вважаємо, що все, що не пройшло селекцію, не вирощується в промислових обсягах або не змінене генетично, є природним та «первозданним». А втім, природи, яка не несе в собі сліди людства, майже не залишилося.

Коли наші пращури вийшли з Африки близько 50-70 тисяч років тому і пішли крокувати світом, знищуючи всю мегафауну на своєму шляху, вони почали радикально змінювати природне середовище.

Близько 10 тисяч років тому люди почали вибірково розводити окремих тварин для своїх потреб, змінюючи таким чином генетичний склад видів. Сучасні технології лише прискорили цей процес.

Проте наш вплив на природу насправді є лише початком. Нові генетичні інструменти вже дозволяють нам кардинально маніпулювати живими організмами.

Вже незабаром ми зможемо переміщувати цілі послідовності генів між видами, керувати певними генами через природні популяції, та навіть створювати повністю синтетичні організми.

Біоінженерія стає новою формою передачі генетичної інформації. Модифікація організмів також поширюється на незворотне знищення певних видів.

Хоча люди вже сотні років ведуть війну з москітами Анофеля, намагаючись знищити їх хімічним, механічним та іншими засобами, вони все ще залишаються одним з найбільших природних ворогів людства.



Повернення дикої природи

По-перше, ми можемо вирішити зменшити свій вплив на природу. Адже багато хто й тепер висловлює занепокоєння, що втручання в ДНК організмів призведе до неочікуваних і небезпечних наслідків.

У такому разі людство може взятися за «повернення» дикої природи і створення на нашій планеті сприятливих умов для існування інших біологічних видів. Хоча біосфера Землі й зазнала потужного впливу людини, вона все ж таки є доволі стійкою і впродовж мільярдів років довела стою здатність до адаптації.

Ми могли б відновити дику природу на великій частині планети і сконцентрувати харчове виробництво в багатоповерхових спорудах в центрі міст.

Це, вочевидь, був би найефективніший спосіб захистити екосистему і забезпечити тривале виживання людини на планеті Земля. Втім, цей напрямок розвитку виглядає малоймовірним.

Радикальні зміни

Швидше за все, розробка і впровадження технологій, які втручаються в природу, лише зростатиме. Людину завжди спокушала можливість змінювати первісну матерію, щоби, з одного боку, захистити себе, а з іншого, ствердити своє існування на планеті.

Людина відчуватиме себе дедалі більш відокремленою від природи й не зупиниться перед радикальними змінами в ній. Митці не раз міркували про такий розвиток подій.



Наприклад, французький фотограф-фантаст Вінсент Фурньє спробував уявити, яких химерних тварин може створити людство.

Нові біоорганізми, вочевидь, замінять природні види, або корпорації, яким вони належатимуть, спробують самі позбутися порівняно ненадійних біологічних об’єктів і заповнити її синтезованими істотами.

Таке майбутнє буде крихким і небезпечним, до того ж геть позбавленим біофілії. Вочевидь, воно навіть змінить наше відчуття того, що означає бути людиною.

Злиття з природою

А раптом замість цього ми оберемо інший шлях і вирішимо злитися з природою?

Згадайте еко-феміністичну літературу кінця XX століття, приміром, Донну Харавей, яка виступала за «зелений» трансгуманізм, коли людина інтегрується з твариною або рослиною.

Постприродне майбутнє виходить далеко за межі зони комфорту для багатьох людей. Ідея симбіозу людини з природою досліджується в романі Джеффа ВандерМієра «Анігіляція» та його однойменній екранізації на Netflix.