Вам колись було складно описати смак або запах?

Виявляється, що сенсорне сприйняття світу великим чином залежить від мови, якою ми розмовляємо, інформує News Україна.

Поширена думка, що люди переважно сприймають світ через зір. З цим найчастіше погоджуються носії англійської мови.

Зрештою, англійська має один з найбагатших словників для опису кольору та геометричних форм, але вона також має помітно менше слів для назв запахів.

Утім, нещодавнє глобальне дослідження показало, що те, якому способу сприйняття світу ми надаємо перевагу – візуальному, слуховому, смаковому, дотиковому чи нюховому, – помітно відрізняється в різних культурах. І це передусім відбивається в нашій рідній мові.

Дослідження охопило 20 мов, якими розмовляють мешканці Європи, Північної та Південної Америки, Азії, Африки та Австралії, і території від великих сучасних міст до віддалених корінних поселень.

Учасникам пропонували описати так звані стимулятори почуттів, наприклад, кольоровий папір, ковток підсолодженої води або запах з картонної смужки.

Результати експерименту показали, що наш спосіб життя, навколишнє середовище і навіть форма наших будинків може впливати на те, як ми сприймаємо речі, і наскільки легко можемо пояснити своє сприйняття словами.

«Ми зазвичай вважаємо, що мова прямо передає нам інформацію про світ», – зазначає Асіфа Маджид, професор лінгвістики, комунікації та культурного пізнання в Університеті Йорка, яка очолювала дослідження.

«Прикладом цього є те, як ми сприймаємо свої почуття».



За словами Маджид, у багатьох підручниках зазначено, що людина є візуальною істотою.

«Частково це обґрунтовують тим, що ділянка мозку, яка відповідає за зорове сприйняття, набагато більша за ту, що відповідає за запахи», – каже дослідниця.

«Однак іншим важливим аргументом виступає мова. Люди говорять, ну, подивіться, в нашій мові існує набагато більше слів для опису того, що ми бачимо, ніж для запахів», – додає вона.

Утім, зазначає Маджид, деякі суспільства є більш орієнтованими на запахи або звуки. Її власне дослідження мови джахай, якою розмовляє спільнота мисливців-збирачів на Малайському півострові, показало такий самий багатий словник для опису запахів, як англійська має для кольорів.

Дослідження зібрало фахівців з таких різноманітних мов, як умпіла, якою говорять близько сотні корінних австралійців, і англійською, якою розмовляє близько мільярда людей у всьому світі.

В дослідженні взяли участь 313 людей. Їм пропонували різні стимулятори відчуттів, а потім вимірювали узгодженість відповідей в кожній мовній групі.

Високий рівень узгодженості свідчив, що група має загальний спосіб опису, наприклад, певних кольорів. А низький рівень, навпаки, що загальноприйнятого словника для цих кольорів не існує або носій мови не може їх ідентифікувати.



Носії англійської мови найточніше визначали форми і кольори. Вони, наприклад, одностайно погоджувалися, що дещо є трикутником або має зелений колір.

Носії лаоської або перської мов, з іншого боку, точніше розрізняли смаки. Коли їм запропонували випити гіркувато-солодку воду, всі носії перської описали її як «токх», тобто гірка.

Тоді як англомовні учасники експерименту реагували на цей стимул інакше. Вони характеризували воду як «гірку, солону, кислу, непогану, позбавлену смаку, м’ятну, схожу на вушну сірку або на ліки», каже Маджид.

Як пояснює дослідниця, таке плутання смаків регулярно повторювалося з носіями англійської мови.



«Хоча мова й пропонує слова для опису смаку, здається, людей не дуже вміють зіставити їх зі смаками», – зазначила лінгвістка.

Цікаво, що ті мовні спільноти, які вміють точніше розрізняти смаки – перси, лаосці і кантонці (носії діалекту китайської мови) – відомі світу вишуканими кулінарними традиціями з багатою палітрою смаків і ароматів.

Іншим учасникам дослідження було складно пояснити деякі відчуття, тому що в їхній мові бракувало слів для їхньої назви.

Так у мові умпіла існують лише три слова для опису кольорів: чорний, білий та червоний.

Однак носіям мови умпіла було набагато легше описати запахи. Ця перевага запахів над кольорами в мові притаманна багатьом суспільствам мисливців-збирачів світу, зокрема й згаданій вище народності джахай. Це, вочевидь, можна пояснити тим, що вони живуть і добувають собі їжу в багатих запахами лісах.



Цікаво, що ця сенсорна відмінність зберігається навіть у мовах жестів. Носії ката колок, мови жестів, якою розмовляє близько 1200 мешканців Балі, так само як й носії умпіли, мали помітні труднощі з описом кольорів.

З іншого боку, носії американської і британської мови жестів легко впоралися з цим завданням приблизно так само, як і носії обох варіантів англійської мови.

З’ясувалося також, що певну роль відігравали й такі культурні чинники, як мистецтво та архітектура. Люди зі спільнот, які займаються виробництвом декоративної кераміки, краще описували форми.

Ті, у чиїй культурі поширені будинки з кутами, а не круглі хатини, краще описували гострі форми. А представники музичних спільнот краще відрізняли звуки, навіть якщо вони самі не були музикантами.

«Якщо в спільноті багато музикантів, усі її представники краще розбираються в звуках і здатні точніше їх описувати», – каже Маджид.

Для тих з нас, хто проводить більше часу перед беззвучним екраном без запаху і кольору, ніж серед ароматних рослин та співочих музикантів, дослідження може стати стимулом до пошуку нових сенсорних переживань.

Але воно також нагадує нам про неймовірну лінгвістичну різноманітність світу. Мова умпіла, наприклад, наразі загрожує вимирання. Число носіїв цієї мови швидко скорочується. Однак в описі запахів, ця рідкісна мова, що зникає, має серйозну перевагу перед англійською, попри її бурхливий розвиток та мільярд носіїв.