Гігантський айсберг, який дрейфував південною Атлантикою, почав розпадатися.

На останніх супутникових знімках, зроблених у вівторок, на айсбергу, відомому як A68a, видно великі тріщини, а також величезні брили льоду, які відокремлюються і віддаляються від нього.

A68a, який відколовся від Антарктиди в 2017 році, дрейфував біля узбережжя острова Південна Джорджія. Експерти спостерігали, чи не зупиниться він десь на мілководді.

Якби це сталося – а частини айсберга все ще можуть десь застрягнути – це могло б створити проблеми для пінгвінів і тюленів на Британських заморських територіях і ускладнити для них пошуки риби та криля.

«Майже три з половиною роки, відколи він відколовся від льодовикового шельфу Ларсен С, айсберг A68a – четвертий за величиною в історії спостережень – нарешті починає розпадатися», – зазначив Адріан Лукман з Університету Свонсі, Великобританія.

Окрім того, що A68 є одним з найбільших у історії, він також став айсбергом, за яким людство мало змогу найбільше слідкувати.

«Завдяки такому значному зростанню обсягу супутникових даних та суттєвому покращенню швидкості, з якою їх можна отримувати, ми змогли спостерігати за цим величезним айсбергом на його шляху від народження до руйнування», – сказав він BBC News.
Національний льодовий центр США має систему, згідно з якою айсбергам дають назви.

Перша літера у їхній назві залежить від того, з якого квадранту Антарктики вони відкололися, далі йде цифра для позначення їхнього місця у послідовності великих відколів. Потім їхні фрагменти отримують ще одну літеру.

Минулого тижня від айсберга A68a відколовся великий шматок, який отримав назву A68d. Два найбільших фрагменти, які відкололися у вівторок, назвали A68e та A68f.
Лора Герріш, спеціалістка з питань географічних інформаційних систем та картографування у British Antarctic Survey, наводить приблизні площі різних фрагментів:

A68a – 2600 кв. км
A68d – 144 кв. км
A68e – 655 кв. км
A68f – 225 кв. км

(Фрагменти A68b і A68c відкололись давно і не знаходяться у безпосередній близькості)

Хоча розмір A68a став значно меншим, він досі достатньо великий для того, щоб створити значні проблеми з пошуком їжі для морських хижаків Південної Джорджії. Наразі усі фрагменти айсберга потрапляють у Антарктичну циркумполярну течію, яка має обвести їх навколо острова й далі на північ.

Супутники будуть стежити за їхнім рухом біля мілкого континентального шельфу. Є ціла низка місць, де уламки можуть зачепитися і сісти на мілину. Коли A68 вперше відділився від Антарктиди, площа його площа склала майже 6 тис. квадратних км.
Чому зміни клімату не мають стосунку до A68a

Айсберг прийшов з тієї частини Антарктики, де досі дуже холодно – льодовикового шельфу Ларсен С. Це маса плавучого льоду, утворена льодовиками, які сходили зі східної частини Антарктичного півострова в океан.

Відокремлення айсбергів від цього шельфу є цілком природним. Так балансується накопичення маси від снігопадів та льоду з льодовиків. Великі айсберги відколювалися від Ларсен С протягом десятиліть.