Вчені нещодавно знайшли у верхніх шарах атмосфери сліди так званого космічного урагану: справжній шторм з хмарами плазми вирував протягом декількох годин.

Про це пише zoom.

Найчастіше урагани формуються над теплими морями в нижніх шарах атмосфери, зокрема, в тропосфері. Вони характеризуються наявністю області низького тиску в центрі (епіцентру або очі урагану), сильними спіральними вітрами, а також інтенсивними опадами.

У космосі астрономи помітили схожі урагани на Марсі, Сатурні і Юпітері. Існують ще сонячні гази, що кружляють глибоко в атмосфері Сонця – так звані сонячні смерчі шириною в кілька радіусів Землі.

Однак у верхніх шарах атмосфери, де практично немає повітря, нічого схожого зі звичайними ураганами не відзначалося і вважалося, що штормів там бути не може через відсутність умов для їх утворення. А спостереження, зафіксовані над Північним полюсом військовими метеорологічними супутниками ще в серпні 2014 року, виявилися тільки зараз в процесі ретроспективного аналізу, який спільно провели вчені з Китаю, Норвегії, Великобританії, США. Коли супутники оберталися навколо нашої планети й проходили над Північним полюсом, вони вловили проблиски масивного обурення в верхніх шарах атмосфери.

Разом з аналізом автори дослідження провели 3D-моделювання магнітосфери, щоб отримати наочне зображення урагану в верхніх шарах атмосфери. В результаті в роботі, опублікованій в Nature Communications, вчені підтвердили, що ураган дійсно мав місце, і запропонували ключі до розгадки його формування.



Своєю назвою космічний ураган зобов’язаний механізмам і структурі, через які шторм дуже нагадував більше звичні для всього світу дощові урагани. Правда, в цьому випадку замість води вихорова маса викидала електрони, через що ураган супроводжувало полярне сяйво.

Фіксація спостережень і моделювання дали повну картину справжнього шторму. У діаметрі він досягав 1000 км і при цьому складався з великої кількості спіральних рукавів, закручених проти годинникової стрілки. Ураган тривав приблизно 8 годин, після чого поступово розсіявся.

Що цікаво, ця подія відбулася при низькій геомагнітній та сонячній активності. Тобто, на думку вчених, такі шторми можуть виникати навіть на кордоні атмосфери інших планет з космосом.

Урагани зазвичай пов’язані з сильним переносом енергії й мас. Тобто причиною їх космічних побратимів повинні виступати швидкі потоки плазми, що випускаються Сонцем в так званому сонячному вітрі, і заряджені частинки в магнітосфері та іоносфері Землі. А оскільки у всіх планет в нашій Сонячній системі є магнітні поля і плазма, то це ще один факт на користь припущення, що урагани в космосі можуть бути вельми поширені.

Це розуміння змушує вчених по-новому поглянути на процес взаємодії сонячного вітру, магнітосфери та іоносфери в спокійних геомагнітних умовах. Коли ці хмари заряджених частинок летять в космосі, вони можуть підживлювати магнітні бурі й викликати дивовижні прояви північного або південного сяйва.

Крім того, вчені регулярно спостерігають за космічною погодою, тому що випромінювання від сонця може завдати шкоди супутникам на орбіті та іноді порушити інфраструктуру на землі, наприклад, викликати скачки напруги в лініях електропередач.

А інші космічні урагани (якщо їх існування підтвердиться) можуть мати наслідки для систем зв’язку та навігації. Завдяки їх вивченню можна буде передбачити проблеми з високочастотним радіозв’язком і уникнути помилок в роботі радіолокаційних систем, супутникової навігації та ін.

Зараз та ж група вчених планує провести додаткові дослідження, щоб визначити, як часто трапляються космічні урагани такого розміру і тривалості й чи мають місце коротші та слабші шторми.