Сосна і ялина, ялиця і ялівець, модрина і секвоя, кедр і тис – загалом відомо близько 600 видів хвойних дерев, пише газета Експрес. Найпопулярніша серед них ялинка, яка стала символом Нового року та Різдва.

Що допомагає цьому дереву залишатись вічнозеленим?

«Хвоя, як листя інших дерев, виконує функції фотосинтезу (видобування органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергії світла), випаровування та газообміну, – пояснює Андрій Новиков, кандидат біологічних наук, молодший науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України. – Як відомо, завдяки хлорофілу – зеленій речовині, що міститься у листі, – дерева черпають енергію. Із широких листків вода випаровувається швидше, тому з настанням холодів, коли ще й сонячного світла менше, дерево скидає листя і впадає у сплячку. Тих поживних речовин, що є у стовбурі і гілках, вистачає їм аж до весни.

А от у хвойних «листя» має іншу, циліндричну або голчасту форму. Завдяки цьому хвоїнки майже не втрачають вологи.

Крім того, у хвої накопичується вода і цукри, потрібні для живлення дерева взимку, а також ефірні олії, які не дають голкам замерзнути. Цей концентрований цукровий сироп – наче природний антифриз.

Однак помилкою було б думати, що хвоя взагалі не опадає. Опадає, але на місці опалих голок відразу виростають нові.

І ще один нюанс: листяні дерева, позбуваючись листя, ще й очищаються (незадовго до листопада в них накопичуються токсини), а у хвойних таке очищення відбувається постійно.

Наприклад, у сосни хвоя оновлюється раз на два-три роки. Зверніть увагу: яскраві зелені голки на краю гілки – наймолодші. Що ближче до стовбура, то темніша хвоя, навіть жовтава. Гола гілка свідчить, що хвоя опала більше ніж чотири роки тому.

Голки ялини живуть 5 – 7 років, ялиці, м’які і з білими смугами – дванадцять. А от у модрини (дерево родини соснових) блідо-зелена хвоя восени стає яскраво-жовтою та врешті опадає».