Фактично, в самому центрі верхнього міста Києва маємо курганне поховання віком 2500 років, на якому і було пізніше закладено фундаменти Софії.

Довгий час вважалось, що Софія була заснована на пустому місці, «на полі поза градом» (літопис), що тут, начебто, нічого не існувало. Але розкопки під керівництвом археолога Тимура Бобровського, які ведуться від 2018 р. по теперішній час, виявили зовсім нову інформацію.

Про це розповідає киянин Ігор Полуектов, передає ТСН.

Причиною для досліджень стало утворення провалля землі над однією з ділянок підземних споруд, за 27 м від північно-західного кута Софійського собору.

На глибині 2 м натрапили на залишки інгумаційного жіночого поховання. Завдяки цій знахідці, а також сукупності ряду інших ознак вдалося атрибутувати поховання і пов’язати його з племенами підгірцівсько-милоградської культури, ареал поширення якої охоплював Верхнє Подніпров’я, північну частину сучасної України до річок Стугна і Південного Бугу.

Період розквіту цієї культури припав на першу половину VІІІ – початок ІІІ cт. до н. е. – час, коли встановились і зміцнились регулярні контакти її спільноти із представниками скіфської культури.
Знайдена шпилька і, відповідно, саме поховання, попередньо датуються V – IV cт. до н.е. На сьогодні це найдавніша археологічна знахідка на території садиби Софії Київської – об’єктів раніше кінця Х – початку ХІ ст. до цього часу не було знайдено.

Фактично, в самому центрі верхнього міста Києва маємо курганне поховання віком 2500 років, на якому і було пізніше закладено фундаменти Софії. Археологи готові підтвердити, що закладення фундаментів храму відбувалось мінімум двічі, різним способом і у різний час.
Ще однією цікавою знахідкою, про яку розповів керівник експедиції Тимур Бобровський, стала деталь для печатки, датована за культурним шаром в якому вона знайдена, - другою половиною XIV ст.

Очевидно, що ця печатка була пов'язана з Київською митрополією при Софії Київській (Кафедральному митрополичому храмі), де був архів, куди приходили листи зі всього світу. Він продовжував своє існування і в післямонгольський час, листи відправлялись, скріплювалися печатками. Ця знахідка спростовує міф про повне знищення Києва під час татарської навали.