Вчені з Іспанії проаналізували швидкість відтворення творів Бетховена різними диригентами і прийшли до висновку, що великий композитор неправильно зчитував покази метронома. Про це свідчать результати досліджень, опубліковані в журналі PLOS ONE, передає Кореспондент.

Відзначимо, що Людвіг ван Бетховен був одним з перших композиторів, які почали використовувати метроном – з 1815 року він доповнював свої нотні записи числовими позначками.

У більшості музикантів і дослідників музики зазначені цифри викликають питання, адже якщо виконувати твори в тому темпі, який передбачив майстер, то виходить «скажений» варіант. Тому багато диригентів роблять це більш повільно, ніж рекомендував композитор.

Існує безліч гіпотез, які намагаються пояснити загадку «метронома Бетховена».

Передбачається, що прилад міг бути зламаний або погано змазаний, або його конструкція сильно відрізнялася від сучасної.

Дослідники з Університету Карлоса III в Мадриді вирішили перевірити ці гіпотези і разробили спеціальну математичну модель «метронома Бетховена» за наявними фотографіями та схемою патенту. Також вони розібрали сучасний метроном, щоб виміряти його і використати для перевірки.Після цього фахівці проаналізували темп і його варіації для кожної з симфоній Бетховена в інтерпретації 36 різних диригентів, заклавши в комп’ютер в цілому 169 годин музики.

Як підкреслили автори дослідження, темпи, задані композитором швидкі до такої міри, «що музиканти в будь-якому випадку прагнуть уповільнити їх».

Те, що диригенти майже завжди вносять систематичну поправку в уповільнення темпу симфоній, виявилося не випадковим: як з’ясувалося, його можна скорегувати, якщо внести в цифрову модель поправку на вагу вантажу, закріпленого на стрижні метронома.

Остаточна розгадка прийшла до науковців, коли на першій сторінці рукопису Дев’ятої симфонії вони побачили позначку «108 або 120».

Вчені здогадалися, що у майстра виникли сумніви, в якому місці зчитувати показання метронома. Вони пояснили це тим, що композитор зчитував шкалу приладу під вантажем, а не над ним.

Автори дослідження підкреслюють, що своїм відкриттям поставили крапку в 200-річній суперечці про правильність виконання творів Бетховена.