Тихоходи – найвитриваліші тварини у світі. Вони здатні вижити навіть за впливу смертельного рівня радіації.

Цієї зими ізраїльські вчені відправили до супутника Землі місяцехід Bereshee, що містив на своєму борту унікальну «місячну бібліотеку». Вона мала величезні масиви інформації, зразки людської ДНК та навіть мініатюрних тваринок – тихоходів (тардигардів), повідомляє ТСН.

12 квітня космічний апарат розбився – у нього вимкнувся двигун. Проте, тихоходам і значній частині бібліотеки, ймовірно, вдалося пережити жорстку посадку.

Місячна бібліотека

Запущений 22 лютого місяцехід Beresheet мав стати першим приватним космічним апаратом, що приземлився б на поверхні супутника Землі. Він мав низку цілей, серед яких – посадка магнітометра, цифрової часової капсули та лазерного світловідбивача на Місяці та пропаганда інженерних спеціальностей.

Проте однією з найвиразніших рис проекту було те, що Beresheet мав доправити на поверхню супутника Землі «місячну бібліотеку». Розробила її заснована 2015 року організація Arch Mission Foundation. Метою компанії є створити архіви людських знань, що можуть жити протягом мільйонів років, та розмістити їх у різних місцях на Землі та у Сонячній системі загалом. Тобто, зробити своєрідний «бекап» планети.

Свій перший архів компанія відправила у космос 2018 року електрокаром Tesla, що наразі подорожує космічними просторами. До нього увійшли книжки Айзека Азімова поміщені у кварцовий диск за допомогою експериментальної 5D оптичної технології, розробленої фізиками в університеті Саутгемптона.

Проте використання цифрових технологій видалося вченим не таким надійним – вони постійно змінюються й старішають. Науковці вдалися до аналогу.



Тож, для цьогорічної місії дослідники створили кардинально нову бібліотеку. Для цього Arch Mission Foundation застосували технологію гравірування нанозображень високої роздільної здатності на нікелі. Вона дозволяє створювати голографічні зображення, які можна переглядати за допомогою мікроскопу, здатного збільшувати зображення у 1000 разів (ця технологія вже давно є доступною для громадськості).

Бібліотеку місяцехода Beresheet створили з 25 шарів нікелю – кожен товщиною лише кілька мікронів. Перші чотири шари містять приблизно 60 000 зображень сторінок книг з високою роздільною здатністю, до складу яких увійшли букварі, підручники та ключі для розшифровування інших 21 шарів.

Останні містять надзвичайний обсяг інформації – майже усю англомовну Вікіпедію, тисячі класичних книг та навіть таємниці магічних трюків Девіда Коперфілда.

В останній момент до бібліотеки вирішили додати зразки ДНК (спершу їх планувалося відправити у космос значно пізніше). Для цього між шарами нікелю додали по тонкому шару епоксидної смоли – штучного еквіваленту смоли дерев, куди дослідники помістили зразки людського волосся та крові, кілька важливих реліквій, а також кілька тисяч зневоднених тардигардів.

Тихоходи у космосі

Вчені припускають, що у кращому сценарії місячна бібліотека випала з Beresheet і перебуває десь поблизу. Підозрюють, що вижили й тихоходи. Маленькі тваринки, яких ще називають водяними ведмедями, мають розмір всього 0,1–1,5 мм та є істотами, найбільш здатними до виживання в екстремальних умовах.

Вони можуть жити у космосі, витримувати вплив радіаці, що перевищує смертельну для будь-якої істоти дозу в 1000 разів, низьку температуру до 272 градусів нижче позначки плюс та мають унікальну властивість – переживати повне зневоднення й оживати, коли вода знову з’являється (навіть якщо це стається через 10 років).



Це зумовлено тим, що під час посухи гени тварин виробляють протеїни, що замінюють воду у їхніх клітинах. Щойно вода повертається – усе відбувається навпаки. Представники Arch Mission Foundation зазначають, що, щоб достеменно дізнатися, яка доля спіткала маленьких мандрівників, тваринок потрібно буде доправити на Землю або у будь-яке інше місце з атмосферою. Проте прогноз щодо виживання тихоходів досить хороший.

У 2007 році вони стали першими тваринами, які пережили вплив космосу. Тоді шведські та американські учені відправили три тисячі тардігардів у космос в межах орбітальної місії ESA Foton-M3 на дванадцять діб. Значна кількість тварин були здатні пережити і гравітацію, і вакуум. Саме через це дослідники вирішили використати їх цьогорічному експерименті.

«Тардігарди – ідеальні піддослідні, тому що вони мікроскопічні, багатоклітинні та є однією з найвитриваліших форм життя на планеті», – зазначив очільник Arch Mission Foundation Нова Шпівак.

Проте боятися колонізації супутника Землі мініатюрними тваринами не варто. Адже, як зазначає Вільям Міллер, експерт з цих тварин з Університету Бейкера, щоб стати активними, тваринам необхідна вода, повітря та їжа.