В Австралії живуть собаки, які не мислять свого життя без галюциногенних речовин. Все, що їм потрібно для отримання чергової дози – це полизати очеретяну жабу.

Собаки лижуть отруту з жаб, і доза є достатньою, щоб тварина отримало ефект від галюциногенів, який, однак, не смертельний, пише Знай.

Режисер Марк Льюїс досліджував тему собачих психотропів у фільмі «Очеретяні жаби: Підкорення». Він говорить, що деякі собаки потребують лікування від наркоманії.

«Важко визначити, скільки задоволення собаки отримують, але вони продовжують робити це», – говорить режисер.

«Іноді ви бачите собаку, яка бігає по колу, і розумієте, що вона, мабуть, лизнула жабу», – додає Марк.

У фільмі розповідається про Тріше Ньютон і її пса Доббі. Вони проживають на

північно-східному узбережжі Австралії в Таунсвіллі. Ньютон повідомила, як Доббі знаходить жабу, і яку реакцію її отрута викликає в нього.

«Його зіниці розширюються, він веде себе дивно і не приходить, коли його звуть», – каже вона. – «Він розуміє, що є побічні ефекти отруєння отрутою жаби, але вони йому подобаються».

За словами ветеринара Мегана Пікеринга, собаки змогли навчитися лизати жаб таким чином, щоб отримувати галюциногенні ефекти і при цьому не отримувати отруєння, але вони не завжди можуть зупинитися.

«Імовірно, відчуття повинні бути досить приємним для собак, і вони роблять це знову і знову, і знову. Хто знає, що відбувається у свідомості собачки» – каже ветеринар.

61-річний режисер зняв фільм про жаб, які вперше були завезені до Австралії в 1935 році для знищення жуків, які поїдали цукровий очерет. Саме отрута даних жаб використовували індіанці Південної Америки, щоб змастити наконечники своїх стріл.

«Собаки люблять лизати їх, щоб отримати кайф. І деякі вмирають, якщо отримують занадто багато», – говорить Льюїс.

Він зазначає, що собача наркоманія не стала загальнонаціональним феноменом, проте такі випадки трапляються в інших регіонах, де багато отруйних жаб. У цих областях тварини навіть лікуються від залежності.

«Там з’являться групи підтримки для собак та їх власників, які допомагають позбутися від цієї недуги. Це дуже важко, майже неможливо», – говорить режисер.