Хімічний аналіз зразків місячних порід, зібраних астронавтами NASA під час місій програми «Аполлон», показав, що природний супутник Землі почав утворюватися приблизно через 50 мільйонів років після утворення Сонячної системи.

Це на 100 мільйонів років раніше попередніх оцінок і вказує на більш поважний вік Місяця, що становить 4,51 мільярда років. Висновки вчених надруковані в журналі Nature Geoscience, інформує Урядовий кур'єр.

«Наше дослідження фокусується на хімічних даних різних типів зразків, зібраних у рамках місій програми «Аполлон». Порівнюючи відносну кількість елементів у породах, що утворилися в різний час, можна дізнатися, як кожен зразок пов'язаний з надрами Місяця і затвердінням магматичного океану», – розповідає Рауль Фонсека, співавтор дослідження з Кельнського університету (Німеччина).

У липні 1969 року людина вперше ступила на поверхню Місяця. За кілька годин, проведених на супутнику, екіпаж «Аполлона-11» зібрав, а потім доставив на Землю 21,55 кілограма місячних зразків. І, навіть через 50 років, ці місячні камені продовжують розповідати людству про ключові події ранньої Сонячної системи та історії дуету Земля-Місяць.

«Визначення віку Місяця принципово важливо, тому що це допоможе зрозуміти, як і в який час народилася Земля і як вона розвивалася потім», – зазначають автори дослідження.



Загальноприйнята модель формування Місяця говорить про те, що супутник утворився після гігантського зіткнення між планетарним тілом розміром з Марс і ранньою Землею, який викинув хмару матеріалу на орбіту нашої планети. Новонароджений Місяць був покрий океаном магми, який при охолодженні утворив різні типи каменів.

«Ці камені записали інформацію про формування Місяця, яку досі можна знайти на її поверхні. При цьому, такі спостереження сьогодні неможливі на Землі, оскільки наша планета залишається геологічно активною, тому Місяць надає нам унікальну можливість для вивчення еволюції планет», – пояснив Максвелл Тіменс, провідний автор дослідження з Університету Брюсселя (Бельгія).



Датувати початок затвердіння Місяця після його утворення з уламків від зіткнення вченим допоміг зв'язок між рідкісними елементами гафнію, урану і вольфраму, так як вони дають підказки про швидкість і тимчасові рамки процесів, що відбувалися до появи базальтових морів на поверхні нашого супутника.

«Об'єднавши інформацію про гафній і вольфрам, отриману із зразків місій «Аполлон», з даними лабораторних експериментів, ми показали, що Місяць почав тверднути вже через 50 мільйонів років після утворення Сонячної системи. Отже, гігантський вплив на Землю, яке спровокувало його появу, повинно було відбутися ще раніше. Крім цього, оскільки формування Місяця було останньою великою планетарною подією в історії нашої планети, вік Місяця також встановлює обмеження на мінімальний вік Землі », - каже Карстен Мюнкер, співавтор дослідження з Кельнського університету.