Австралійські вчені з Університету Кертіна виявили, що гігантський кратер Яррабубба на заході Австралії, був сформований при ударі метеорита 2,2 млрд років тому.

Щоб визначити це, дослідники провели ізотопний аналіз мінералів всередині кратера. Про це повідомляє Новое время.

«Коли вік досяг 2,229 мільярда років, це збило нас з пантелику. Ми знали про це кратері майже 20 років, але ніхто не знав, що він найстаріший», – сказав геохімік Аарон Кавозі з австралійського університету Кертін.

Кратер Яррабубба – це величезний відступ в глибині західній частині Австралії, шириною близько 70 км. Кратер завжди вважався древнім, але сучасні геологічні датування припускають, що цей конкретний випадок більш ніж на 200 млн років старше наступного найстарішого впливу. Ми знаємо це, тому що, коли метеорит вдарив, він послав ударну хвилю високого тиску через весь регіон, трясучи атоми і руйнуючи мінерали.

«Після того, як ударна хвиля проходить через камені, вони стискаються, як пружина. Коли вони вивільняються, вони миттєво нагріваються до температур, вищих, ніж у вулкані. Це призводить до того, що деякі камені в центрі удару випаровуються, в той час як інші просто тануть при високій температурі, часто вище 2000 градусів Цельсія», – сказав Кавозі.

Вік кратера вдалося визначити завдяки аналізу мінералів, знайдених на місці зіткнення: циркону і монациту. Дослідники просканували кристалічні зерна за допомогою технології SHRIMP (англ. Sensitive High Resolution Ion Micro Probe) і за ізотопами урану вирахували час зіткнення.

«Вік впливу Яррабубби відповідає зникнення ряду древніх зледенінь. Після удару льодовикові відкладення відсутні в гірській історії протягом 400 млн років », – сказав Ніколас Тіммс, співавтор дослідження і доцент Школи наук про Землю і планет в Університеті Кертіна.

Це означає, що коли метеорит впав на Землю понад 2 млрд років тому, він цілком міг зіткнутися з континентальним крижаним щитом, піднімаючи величезні кількості каменів, попелу і пилу. При проведенні моделювання автори розраховують, що ця ситуація могла викликати викид в атмосферу до 5000 трильйонів кг водяної пари. Оскільки вода є ефективним парниковим газом, це могло б допомогти змінити клімат.

Це всього лише потенційний сценарій, точні кліматичні умови цього часу все ще обговорюються. Навіть незважаючи на це, автори стверджують, що, з огляду на, що атмосфера Землі містила тільки частину сьогоднішнього кисню, «залишається ймовірність того, що кліматичний вплив парів H2O, що миттєво викидаються в атмосферу в результаті такого удару, могли мати глобальне значення».