Вчені не впевнені, що саме знищило мамонтів, яким вдалося пережити кінець льодовикового періоду.

Мамонти населяли північну півкулю впродовж майже 90 тисяч років протягом останнього льодовикового періоду, проте ці представники родини слонових вимерли через зміни клімату та полювання на них людини.

Рештки тварин знаходили звідусіль – від Іспанії до Сибіру. Проаналізувавши їх, учені висловили думку, що кошлаті повністю зникли близько 11 тисяч років тому.

Проте згодом виявилося, що частина популяції мамонтів на двох маленьких островах між Росією та Аляскою, що опинилися відрізаними від материка, вціліла. На одному з цих островів – острові Врангеля – мамонти мешкали ще впродовж 7 тисяч років після зникнення їхніх материкових родичів, аж до того моменту, коли у Єгипті звели Велику піраміду у Гізі. Як зникла остання популяція мамонтів – повідомляє ТСН.

Загадкова загибель «врангелівських» мамонтів

Останнім прихистком величних тварин став острів Врангеля, розташований на відстані близько 140 кілометрів від сибірської Чукотки – шматка землі у Чукотському морі, що від’єднався від Азії близько 10 тисяч років тому через підвищення рівня моря.

Автори нового дослідження зазначають, що популяція мамонтів, що жили на острові, вціліла від глобального вимирання виду, проте приблизно 4 тисяч років тому усе одно загинула. Примітно, що 5600 років тому така ж доля спіткала мамонтів, що мешкали на острові Сент-Пол, розташованому у Беринговому морі, і також врятувалися від загибелі 11 тисяч років тому.



2016 року британські учені вивчили скам’янілі ДНК мамонтів, спори та пилок, та дійшли висновку що кошлаті ймовірно загинули через екологічні чинники. А саме – від спраги, спричиненої браком питної води.

Дослідники дійшли такого висновку, бо кістки мамонтів, що мешкали у Сент-Пол, мали занижені показники наявності певних елементів – зокрема, вуглецю, нітрогену та ізотопів сульфуру.

З огляду на це, можна було б виголосити гіпотезу, що така ж сама доля спіткала мешканців острова Врангеля. Проте не все так просто. У новому дослідженні, опублікованому у журналі Quaternary Science Reviews, зазначаєтсья, що «врангелівські» мамонти померли із зовсім інших причин, ніж їхні материкові родичі або мамонти з Сент-Пола. І це зникнення було «доволі раптовим».

Нове дослідження

Щоб з’ясувати, що саме сталося з мамонтами з острова Врангеля, вчені проаналізували кістки тамтешніх мамонтів і порівняли результати аналізу з дослідженням решток із Сент-Пола. Вони проаналізували вміст колагену у кістках та зубах мамонта, що померли 4 тисячі років тому, і мамонтів, знайдених на території Аляски та Сибіру, що загинули раніше.

З’ясувалося, що структура кісток «врангелівських мамонтів», на відміну віл решток їхніх материкових родичів, не змінилася із закінченням льодовикового періоду 10 тисяч років тому. І навіть напередодні їхньої загибелі тварини були відносно здоровими.

Так, не існувало жодних доказів того, що вони мали погану дієту або піддавалися негативному впливу несприятливих кліматичних умов.

А отже – мамонти з острова Врангеля загинули протягом сталих, і, можливо, навіть сприятливих екологічних умов, на які не вплинула зміна клімату.

Більше того, учені дійшли висновку, що острів Врангеля підтримував «екологічні умови, придатні для типової екологічної ніші мамонта ... можливо, навіть впритул до наших днів». Іншими словами, причина загибелі мамонтів з Сент-Пола і кошлатих з острова Врангеля була геть різною.

Що вбило останніх мамонів

Оскільки мамонти загинули не від спраги або кліматичних змін, дослідники намагалися знайти іншу ймовірні причину вимирання. Вони дійшли висновку, що люди навряд чи могли спричинити вимирання – єдине місце діяльності людини на острові Врангеля було створено через сотні років після того, як зник останній мамонт.

До того ж, археологічні докази свідчать про те, що використовувалося місце значною мірою для того, щоб ловити морських ссавців та качок. Ймовірно, причина була більш прозаїчною. Ще 2015 року міжнародна група учених проаналізували низку решток, знайдених на острові Врангеля, і дійшла висновку, що тварини вдавалося до інбридингу, що спричинило втрату генетичного різноманіття.

А у праці 2017-го учені зазначили, що мамонти мали згубні генетичні мутації, що зменшували здатність представників виду переживати спалахи хвороб, голод чи стихійні лиха.Автори нового дослідження досі не знають напевно, що вбило останніх величних тварин, проте вважають, що це могла бути якась «короткотривала криза».

«Легко уявити, що популяція, можливо, вже ослаблена генетичними мутаціями... могла стати жертвою чогось на кшталт природного катаклізму», – зазначив співавтор дослідження Ерве Бочеренс.



Одна з провідних теорій учених полягає у тому, що подібним «катаклізмом» могло стати природне явище, відоме як «дощ-на-снігу». Воно створює щільний шар льоду на масивах снігу і могло перешкодити мамонтам дістатися до рослинності, яка їм потрібна для виживання.