Як вимерли динозаври? Згідно з консенсусом, з яким однаково погоджуються як палеонтологи, так і семирічні шанувальники доісторичних істот, 66 мільйонів років тому астероїд з діаметром 10 кілометрів протаранив Землю в районі Центральної Америки. В небо піднялися великі хмари пилу і попелу, які поширилися по всьому верхньому шарі атмосфери, заблокувавши Сонце, охолодивши планету і знищивши озоновий шар, який захищав усе живе від космічної радіації.

Ці ефекти тривали більше десятиліття, знищуючи рослини й планктон. Потім це знищення перекинулося на інші види вище по харчовому ланцюгу. Спочатку вимерли великі травоїдні, які більше не могли знайти собі поживу, а потім хижаки, які дуже скоро опинилися в такому ж становищі.

Про це на сторінках Newsweek пишуть старший дослідник Центру Кембриджського університету з вивчення ризиків вимирання Саймон Бірд, його колега Лорен Холт і професор палеобіології Університетського коледжу Лондона Пол Апчерч.

Вони зауважують, що тоді 75% видів включно з «нелетючими» динозаврами вимерли. Ці події відомі як Крейдове вимирання. Воно одне з «великої п’ятірки» зникнення видів на Землі, які сталися за останні 500 мільйонів років історії планети.

Однак, автори зауважують, що динозаври вимерли не з вини однієї космічної випадковості. Приблизно водночас у центральній Індії неймовірно велетенські вулкани викидали понад мільйон кубічних кілометрів лави разом з сіркою і вуглекислим газом. Це змінило клімат і спричинило глобальний кислотний дощ. Тим часом, сповільнення тектонічної активності під океанами призвело до початку найшвидшого падіння рівня моря в історії Землі, що знищило прибережні екосистеми.

З огляду на все це, почалися досить напружені дебати про те, що ж «насправді» вбило динозаврів. Особливо, якщо взяти до уваги те, що подібні драматичні події виникали в історії й без нищівних зовнішніх факторів.

Все більше доказів тепер вказують на те, що наслідки всіх вище описаних подій поєдналися. І вимирання динозаврів не можна пояснити простим процесом, в ході якого «велика штука» впала з ясного неба і все померло.

Швидше за все, відбувалися складні й пов’язані між собою зміни в глобальній системі, яка підтримувала життя. Приміром, у пізній Крейдовий період відбувалася поступова реструктуризація наземних екосистем, що зробило їх більш уразливими до катастрофічного краху. Ця реструктуризація потенційно була спричинена багатогранною еволюцією й екологічними змінами, пов’язаними зі змінами клімату, які збільшували домінування покритонасінних рослин. Це у свою чергу, спричинило зміни в різноманітності видів і поширення конкретних груп динозаврів.

Жоден з цих складних процесів насправді не можна назвати чимось незвичним у випадку масових вимирань. Всі п’ять таких катастроф на Землі були спричинені цілою низкою вірогідних причин. Серед таких астероїди, вулкани, кліматичні зміни (потепління і похолодання), еволюція нових видів, таких як рослини з глибоким корінням, які перетворили голе каміння на родючий ґрунт. Однак, найбільше з масове пермське вимирання, яке сталося 250 мільйонів років тому, вбило 90% всіх видів на Землі. І воно здається більш складним. Найбільші зміни, схоже, відбувалися в океанах Землі. Йдеться про масштабні викиди метану на океанському дні, застій океанських течій, збільшення рівня оксиду сірки, який знищував планктон, а також скорочення рівня кисню. Якщо відбувалося все це, не дивно, що 90% видів вимерли, а лише 10% уціліли.

Як це все стосується нашої ери й того, що деякі вчені вважають «шостим» масовим вимиранням на Землі? Автори зауважують, що в Центрі Кембриджського університету з вивчення ризиків вимирання вони часто мають справу з проблемами «непередбачуваних» глобальних загроз. Деякі з них, такі як ядерна зброя і штучний інтелект, можна розглядати як аналог астероїда, який падає з небес. Вчених найчастіше запитують про них. Але, як зауважують автори, людство неправильно оцінює попередні масові вимирання і ставить не ті запитання.

Життя людства більш небезпечне, ніж здається. Воно залежить від численних глобальних систем: від довкілля, яке забезпечує нас їжею, водою і чистим повітрям, до енергії й глобальної економіки, завдяки яким ми отримуємо необхідні товари й послуги де завгодно і коли завгодно. Оцінюючи історичний і геологічний досвід, можна зробити висновок, що такі системи можуть швидко пройти через фазу змін, після яких колись стабільні речі перетворяться на хаос. Вчені вже визначили, як таке може статися у вимірі поворотних змін в кліматі (коли кліматичні зміни змінюються самостійно, а не через вплив людей). Вони також добре окреслили, що буває, коли екосистема переживає крах або в економіці починаються гіперінфляція.

Ще один урок минулого каже, що немає таких законів природи, які унеможливлюють переростання змін в глобальні чи катастрофічні. Якщо зайти досить далеко, глобальні системи можуть розвалитися і запустити спіраль погибелі, в якій шкода для одного виду, екосистеми чи природного процесу спричиняє цілу низку проблем для всіх інших. Аналогічним чином шкідливі наслідки для одних поширюються й на всіх інших.

Хоч «гіпотеза Гайї» передбачає, що глобальні системи діють так, щоб підтримувати стабільність на нашій планеті, немає жодного переконливого доказу того, що біосфера дійсно підлаштовується під зміни з метою підтримки необхідних умов для продовження життя. Іншими словами, ніщо не гарантує, що велике вимирання не може повторитися на Землі.

Однак, все може бути не так погано для людства. Деякі теоретики допускають, що катастрофічні ефекти масового вимирання виділяють надзвичайно адаптивні види, дозволяючи найбільш гнучким з них вижити й продовжити процвітання в нових формах. Тож вірогідно, люди, проявляючи надзвичайну здатність до адаптації, зможуть завжди жити на Землі чи й навіть в космосі.