За останні півстоліття льодові масиви Гренландії значно скоротилися і призвели до підняття рівня моря.

Починаючи від 1980-х років, швидкість танення Гренландського льодовикового щита збільшилася у шість разів.

А за останні десять років кількість льоду, який він втратив, сягнула небачених масштабів.

Про це йдеться у новому дослідженні, опублікованому у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, інформує ТСН.

У ньому вчені за допомогою комп’ютерного моделювання відтворили структуру льодовика за останні 46 років і пояснили, якою вона була до появи сучасних вимірювальних приладів.

Той факт, що Гренландія зараз тане значно швидше, ніж раніше, був відомий вченим і раніше, проте точні дані були наявні лише за період не пізніше 1992-го року.

Тепер же вченим стало відомо не лише яку масу мав льодовик до того, як кліматичні показники відхилилися від норми, а й наскільки глобальне потепління та інші процеси пришвидшили танення за останні 46 років. І отримані вченими висновки є не дуже втішними.

Руйнація льодовиків Гренландії

Гренландський льодовиковий щит, що розташовується на найбільшому острові земної кулі, існував протягом 2,4 мільйона років.

Він простягається на 1 833 900 кілометрів квадратних, має площу утричі більшу, ніж площа України – та сягає не менше 3 трьох кілометрів завтовшки.

Кількість води, яка міститься у ньому у замороженому вигляді, є достатньою, щоб заповнити Великі озера 115 разів.

Якщо увесь цей лід розтане, рівень моря може сягнути катастрофічної позначки та зрости на 7 метрів. І процес руйнації льодовика вже розпочався.



Дослідження, опубліковане групою вчених у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, доводить, що лише за останні півстоліття кліматичні зміни стали причиною зникнення сотень трильйонів тонн льоду з резервуару острова.

Воно змальовує те, як змінювалося льодове покриття острова у динаміці.

Більшість досліджень, що стосуються танення льодовикового щита Гренландії, базуються на даних радіолокаційних станцій, GPS-маяків, лазерів або гравітаційних зондів, найстаріші з яких сягають лише 1992 року.

Після цього відлік зазвичай припиняється. Проте у новому дослідженні вченим вдалося дізнатися, яку масу льодовик мав до цього, протягом 1972-1992 років.

Для цього вони використали дані супутників американської програми Landsat, які фотографували поверхню Землі кожні 16 діб починаючи від 1972 року, та комп’ютерне моделювання.



Результати виявилися несподіваними. З’ясувалося, що від 1972 до 1980 року льодовий масив Гренландії мав тенденцію до збільшення та зростав приблизно на 47 трильйонів кілограмів щороку.

Проте, починаючи від 1980-го року, ситуація змінилась – острів почав втрачати близько 41 трильйона кілограмів льоду на рік.

Швидкість танення радикально зросла на початку нового тисячоліття.

Так, у період від 2000 до 2010 льодовиковий щит зменшувався приблизно на 187 трильйонів кілограмів на рік, а від 2010 до 2018 – на 286 трильйонів кілограм щороку.

Сумарно, від 1972 року, льодовик втратив 4976 гігатонн води (однієї гігатонни достатньо, щоб задовольнити річну потребу у воді Нью-Йойка та Лос-Анджелеса). Причому більшу частину – 2200 гігатонн – за останні 8 років.

«Перед переглядом результатів краще присісти, адже бачити, як стрімко усе змінилося, досить лячно», – прокоментував висновки один з авторів праці, гласіолог Університету Каліфорнії та один з очільників програми NASA з порятунку льодовиків Гренландії Ерік Рігнот.

Чому льодовик тане?

На таке стрімке танення льодовика впливає низка факторів – серед них як кліматичні зміни, так і побічні від них ефекти на кшталт збільшення опадів, через які великі частини льоду плавляться і стікають з країв щита.

Глобальне потепління також змістило положення снігової лінії, через що велика частина льоду опинилася незахищеною від сонячної радіації.



Проте найсуттєвішим автори праці вважають пришвидшення руху льодовика – явища, що зазвичай виникає у нижніх частинах утворення і полягає у переміщенні льоду до крайових частин або до кінця крижаного утворення.

Саме воно змушує льодовиковий щит втрачати масу, особливо унизу. Це, своєю чергою, робить останній менш стабільним та більш схильним до руйнування.

«Якщо у майбутньому рівень моря різко підвищиться, це трапиться саме через пришвидшення руху льодовика, а не через щось, що відбувається на поверхні», – наголошує Ерік Рігнотт.

Значна частина гласіологів погоджується з цим висновком. Так, дослідник з Гарварду, Бред Ліповськи, зазначає, що результати «видаються достовірними на перший погляд», проте методологія дослідження потребує більш детального розгляду.

Що трапиться, якщо Гренландія розтане

Попри невтішні результати дослідження, у березні з’явилася обнадійлива новина. Вчені NASA повідомили, що танення деяких льодовиків регіону, зокрема, Якобсхвана, припинилося. Вони навіть почали нарощувати масу, чого не траплялося від 1998 року.

Феномен був пов’язаний з похолоданням води Західної Гренландської течії, яка огинає острів з півдня.

Проте експерти припускають, що цей ефект, імовірно, є тимчасовим, оскільки викиди вуглекислого газу продовжують надходити в атмосферу у величезних кількостях. А отже, небезпека руйнації льодовика нікуди не зникає і становить пряму загрозу для людства.

Масштаби льодовика настільки великі, що якщо його можна було б перемістити до центру США, 65 мільйонів людей моментально загинули б.

Південна частина Гренландії простяглася б від штату Техас до Мексики та затоки, а південна – до кордону з Канадою. Міста Канзас, Оклахома та Айова зникли б в один момент, так само як і Сан-Антоніо, Мемфіс та Міннеаполіс.



Якщо така кількість льоду розтане повністю, рівень моря підніметься щонайменше 7 метрів – цього буде достатньо для того, щоб повністю або частково затопити міста, які розташовані поблизу океану, на кшталт Нью-Йорка, Маямі та Токіо, а також позбавити житла мільйонів людей.

Значне підвищення рівня моря може також поставити під загрозу сільське господарство.

Так, в’єтнамським фермерам, що мають рисові плантації у прибережних регіонах країни, довелося б покинути свою землю.