Більшість із нас не пам’ятають перші 3 – 4 роки нашого життя. Насправді ми схильні дуже мало пам’ятати й про події до 7 років.

Вчені десятиліттями намагаються розгадати цю загадку. Це явище відоме як «дитяча амнезія». Його досі не дослідили повністю, пише 24 канал.

Причини такої амнезії

Трапляється, коли ми намагаємось згадати наші найдавніші спогади, то часто незрозуміло, чи вони справжні, чи просто здогадки на основі фотографій або історій, які нам розповіли інші.

На перший погляд, може здатися, що причина полягає в тому, що немовлята й малюки не мають повністю розвиненої пам’яті. Втім, у немовлят у віці до 6 місяців можуть формуватися як короткочасні спогади, які тривають хвилини, так і довготривалі спогади – тривають тижні, якщо не місяці.

Дошкільнята навпаки – можуть пам’ятати події, які відбувалися кілька років тому.

Звичайно, можливості пам’яті в цьому віці не схожі на дорослі – вони продовжують дозрівати до підліткового віку. Насправді зміни в розвитку основних процесів пам’яті вчені висунули, щоб пояснити дитячу амнезію. Основні процеси включають декілька областей мозку, а потім, згодом, і відновлення пам’яті.

Інший чинник – мова

Інший фактор, який відіграє важливу роль – це мова. У віці від 1 до 6 років у словесних здібностях відбуваються значні зміни, які збігаються з періодом дитячої амнезії.

«Певним чином це правда, що здатність дитини розповідати про подію в той момент, коли це сталося, передбачає, наскільки добре вона запам’ятає її через місяці чи роки», – зазначили науковці.

Соціальні та культурні наслідки

Однак більшість досліджень ролі мови зосереджується на певній формі висловлення, що називається наративом та її соціальній функції. Коли батьки згадують з дуже маленькими дітьми про минулі події, вони вчать, як розповідати історії. Тобто, які події важливо пам’ятати і як структурувати розмову про них так, щоб інші могли їх зрозуміти. Більш послідовні історії запам’ятовуються краще. Це також впливає на формування пам’яті.

Важливий висновок

Тим часом важливо пам’ятати, навіть якщо ми не можемо чітко згадати конкретні події, коли ми були ще дуже маленькими, їхнє накопичення впливає на нашу поведінку. Перші кілька років життя парадоксально забуваються, але водночас формують нас.