ДНК перших людей, що заселили Скандинавію 10 тис. років тому, збереглося в стародавніх жувальних гумках, які являють собою жувальні грудки, зроблені з березового дьогтю.

Ці гумки виявилися важливим джерелом інформації про перші етапи заселення півострову людьми, оскільки людських кісток цього періоду залишилося дуже мало й не всі вони зберегли достатньо ДНК для археогенетичних досліджень.

Про це повідомляє Ракурс з посиланням на дослідження Стокгольмського університету, опубліковане в Communications Biology.

Знайдена у жувальній гумці ДНК належала трьом людям — двом жінкам та одному чоловікові. Вони були ранніми мезолітичними мисливцями-рибалками, що мешкали на західному узбережжі Швеції в районі Гусьбі Клів.

Розкопки цієї ділянки було зроблено на початку 90-х років минулого століття, але тоді ще не було можливості взагалі проаналізувати ДНК стародавніх людей, не кажучи вже про аналіз біологічних слідів, залишених ними на інших предметах.



Жувальну гумку виготовляли зі смоли берези й використовували як клей в інструментальному виробництві та інших видах технологій протягом кам’яного віку.

Результати дослідження показують, що люди, чия ДНК була виявлена в жувальній гумці, мають близьку генетичну спорідненість з іншими мисливцями-збирачами в Швеції і з раннім мезолітичним населенням Європи Льодовикового періоду.

Вони мали більшу спорідненість з популяціями західних мисливців-збирачів, ніж східних. Проте, інструменти, знайдені на місці розкопок, свідчили, що технологія їх виготовлення прийшла до Скандинавії зі Східно-Європейської рівнини.

Це відповідає раніше висунутій ученими теорії про два шляхи освоєння людьми Скандинавії.



«ДНК цих древніх жувальних гумок має величезний потенціал не тільки для того, щоб простежити походження і рух людей давним-давно, але і для того, щоб дати уявлення про їх соціальні відносини, хвороби і їжу», - підкреслив Пер Перссон з Музею історії культури в Осло.