Вчені записали звуки, які видають мільйони північноамериканських окуневих, що йдуть на нерест - вони виявилися одними з найгучніших, коли-небудь помічених у морських тварин.

Риби сімейства горбилевих - близькі родичі знайомих нам окунів. Вони зустрічаються по всьому теплому поясу Північної Америки, від Каліфорнії до Флориди, і користуються великим попитом у рибалок і просто любителів поїсти. Цікаво, що всупереч усталеній думці, ці риби «говорять»: їх розділений на відсіки плавальний міхур керується м'язами і може виробляти звуки, які риби використовують для комунікацій.

Горбилеві Cynoscion othonopterus мешкають біля узбережжя Каліфорнії. Щовесни понад мільйон особин піднімаються вгору за течією річки Колорадо на нерест. Дельта в цей період буквально кишить цими рибами, які залучають потенційних партнерів гучними «криками», як це роблять цвіркуни або жаби. У 2014 р за цим процесом спостерігали іхтіологи Бред Ерісман (Brad Erisman) з Техаського університету в Остіні та Тімоті Роуелл (Timothy Rowell) з Інституту Скріппса. Їх статтю публікує журнал Biology Letters, передає Naked-science.

Протягом декількох днів біологи фіксували те, що відбувається в річці за допомогою сонарів і підводних мікрофонів, виявивши, що гучність «риб'ячого хору» C. othonopterus може досягати неймовірних 150 дБ. За оцінками вчених, це - найгучніший звук, коли-небудь зафіксований для риб, і один із найгучніших серед водних тварин взагалі.

Справді, такий рівень гучності вважається вже прямо небезпечним для здоров'я: для порівняння, пожежна сирена видає звук інтенсивністю 100 дБ, а артилерійський снаряд - 120 дБ. Роуелл і Ерісман також вважають, що «пісні» окуней, що нерестяться, можуть бути небезпечні для інших водних тварин, пошкоджуючи їхній слух. На щастя, «співають» вони лише раз на рік, і їхні весняні «концерти» цілком можна перечекати на безпечній відстані.