Нове дослідження припускає, що гази, які оточують Плутон, зникають, перетворюючись назад на лід, поки карликова планета дрейфує все далі від Сонця.

Як пише Новое время, американські планетологи розраховували, що після 2015 року обсяг атмосфери Плутона має збільшитися, але цього не відбувається.

Атмосфера Плутона, і без того тонка, складається здебільшого з азоту з невеликими кількостями метану та окису вуглецю. У міру того, як температура на поверхні падає, здається, що азот знову замерзає, що призводить до зникнення атмосфери.

Оцінка проводилася з використанням так званого затемнення: використання далекої зірки як підсвічування для телескопів на Землі, щоб подивитися, що відбувається на Плутоні. Це випробуваний і перевірений метод спостереження, він широко використовується в астрономії.

«Вчені використовували затемнення для відстеження змін в атмосфері Плутона з 1988 року», – говорить планетолог Еліот Янг з Південно-Західного дослідницького інституту (SwRI) в Техасі.

«Місія New Horizons отримала відмінний профіль щільності під час прольоту у 2015 році, що узгоджується з тим, що обсяг атмосфери Плутона подвоюється кожні десять років, але наші спостереження 2018 року не показують, що ця тенденція триває з 2015 року», – додав учений.

Атмосфера Плутона створюється з випаруваного льоду на поверхні з невеликими змінами температури, що призводять до значних змін об’ємної щільності атмосфери. Найбільший з відомих азотних льодовиків – це Sputnik Planitia, західна частина ділянки Томбо Реджіо у формі серця, видимої на поверхні Плутона.

Карликовій планеті нині потрібно 248 земних років, щоб зробити один оберт навколо Сонця, в якийсь момент наближаючись до Сонця на 30 астрономічних одиниць (а.о.) – це в 30 разів більше відстані між Землею і Сонцем.

Однак ця відстань збільшується, внаслідок чого на Плутон потрапляє менше сонячного світла. Підвищення щільності атмосфери, помічене у 2015 році, найімовірніше, пов’язане з тепловою інерцією – залишковим теплом, утримуваним в азотних льодовиках.

«Аналогія цього – те, як Сонце нагріває пісок на пляжі», – каже планетолог з SwRI Леслі Янг. «Сонячне світло найбільш інтенсивне опівдні, тому особливо спекотно наприкінці дня».

Плутон більше не вважається планетою, але він залишається планетарним тілом, що становить інтерес для астрономів як найбільша карликова планета Сонячної системи і один з найвіддаленіших об’єктів для прямого дослідження.