Астрономи знайшли новий клас планет, що містять дуже багато елементів, з яких складаються сапфіри і рубіни.

Цілком можливо, що вони можуть виблискувати. Про це пише TheБабель з посиланням на Science Alert.

Ці планети належать до типу суперземлі — щільні планети, як Земля і Марс, з високою часткою каменів, металів або їх поєднань, тільки значно більші (але все ж менші за Нептун).

Проте планети з цієї групи зазвичай обертаються навколо своїх зірок набагато ближче, ніж Земля чи більшість суперземель. Якщо вони обертаються навколо місця свого утворення, їх склад може бути зовсім іншим. Замість залізного ядра, подібного до земного, вони багаті на кальцій і алюміній.

Це, в свою чергу, може означати наявність рубінів і сапфірів. Дослідники з університету Цюріха в Швейцарії і Кембриджа у Великій Британії визначили три планети, які можуть бути зараховані до цього типу.

Це HD 219134 b, розташована лише за 21 світловий рік від Землі, у сузір'ї Кассіопеї, з орбітою всього 3 дні; 55 Cancri e — на відстані 41 світлового року, з орбітою 18 годин; і WASP-47 e, розташована на відстані 870 світлових років, теж з 18-годинною орбітою.

Планети складаються із залишкових пилу і газу, що циркулюють навколо новонародженої зірки. Електростатичні сили починають пов'язувати частинки пилу і газу, що обертаються навколо зірки, в грудки. Поступово вони накопичуються, допоки у них не буде достатньої сили тяжіння, щоб притягувати ще більші частинки. Зрештою збирається маса, з якої утворюється планета.

Далі на диску конденсуються такі елементи, як кремній, залізо і магній, і це, на думку вчених-планетологів, призводить до таких композицій, як Меркурій, Венера, Земля і Марс.
«Багато елементів все ще перебувають у газовій фазі, і планетарні будівельні блоки мають зовсім інший склад», — пояснює астрофізик Керолайн Дорн з Цюріхського університету.

Вона та її команда провели моделювання і виявили, що разом із кремнієм і магнієм, алюміній та кальцій є найбільш поширеними компонентами. Там майже немає заліза.

Планетарні магнітні поля генеруються рідким сердечником-провідником, який, принаймні в теорії, не повинен бути залізним. Але ці планети, згідно моделювання команди, взагалі не мали б ядра і, отже, магнітних полів. Можливо, їхні магнітні поля зовсім не схожі на ті, що були виявлені навколо планет Сонячної системи.

Їх внутрішня структура також була б зовсім іншою, і тому атмосферні умови та охолодження також були б іншими.

«Що цікаво, ці об'єкти абсолютно відрізняються від більшості планет типу Землі», — сказала Дорн.

Щільність таких планет значно менша, оскільки їх орбіти проходять дуже близько до зірок. Наприклад, частина з них може «сяяти», як сапфір або алмаз.