Позеленіння Арктики може призвести до посилення танення вічної мерзлоти, що зберігає у собі тонни згубних для клімату речовин.

Арктика нагрівається вдвічі швидше, ніж решта планети.

Це призводить до кардинальних змін, що можуть мати згубні наслідки для людства.

Вічна мерзлота тане, утворюючи «діри» у землі, і загрожує вивільненням у атмосферу тонн вуглецю.

Так, нещодавно учені NASA виявили у регіона 2 мільйони точок викидів вуглексислого газу. На додачу до цього, через стрімке потепління, полярний регіон також стрімко вкривається зеленню.

Що про це відомо та чим загрожує – повідомляє ТСН.

Позеленіння Арктики

Попри свою «холодну» репутацію, Арктика, на відміну від Антарктики (де немає дерев та мешкає небагато тварин), завжди була сповнена життям. Рослини пристосувалися витримувати зиму, протягом якої майже не отримують світла, і «оживати» лише приблизно на один місяць – щоб поширити насіння, а також поглинути поживні речовини та сонячне світло.

Та протягом останніх кількох десятиліть Арктика суттєво позеленішала. Спершу це вдалося зафіксувати за допомогою супутникових знімків NASA та NOAА, а вже згодом висновки підтвердила міжнародна група учених з 36 інституцій.

Як зазначається у дослідженні, опублікованому у Nature Climate Change, команда дослідників зняла поверхню Арктики за допомогою дрона і порівняла їх з попередніми даними.

Науковці встановили, що причина процесу озеленення є більш складною та мінливою, ніж вважалося раніше. Дослідники з Європи та Північної Америки виявили, що озеленення Арктики, яке спостерігається з космосу, викликане значно більшим переліком чинників, ніж просто реакцією рослин тундри на потепління, і не є результатом проростання нових, більш теплолюбних рослин у Арктиці, а спричинене розростанням місцевих видів, зокрема чагарників.

«Це означає, що висота пологу рослин є в цілому вищою, що може мати суттєві наслідки. Це може вплинути на «захист» рослинами прихованого у мерзлому ґрунті вуглецю», – зазначила Ісла Майерс-Сміт, екологиня з Единбурзького університету та одна з авторок дослідження, опублікованого у Aarhus Institute of Advanced Studies.

Так, наприклад, високий полог рослин означає, що вони збиратимуть більше снігу. Згодом сніг, який в іншому разі просто розвіявся б тундрою, може створити ізоляційний шар, що завадить холоду проникати у ґрунт.

«Потенційно це може пришвидшити танення вічної мерзлоти, а також змінити поверхневий коефіцієнт відхилення у тундрі, якщо високі рослини визиратимуть з-під снігового покриву», – наголосила Майес-Сміт.

Рослини є темнішими від снігу, тож будуть поглинати більше тепла, пришвидшуючи танення арктичного ґрунту.

Пагубні наслідки

Танення вічної мерзлоти – одна з найбільш моторошних кліматичних перспектив. Масиви вуглецю, які у ній зберігаються, удвічі перевищують наявні у атмосфері.

«Це велика кількість вуглецю, який зберігався там роками. Коли вічна мерзлота розтане, мікроби почнуть перетравлювати усе, що зберігалося у льоду – усе мертве листя та мертвих тварин», – зазначив Джеффрі Кербі, еколог та географ Aarhus Institute of Advanced Studies і один з провідних авторів нової праці.

Вивільнення газів, що зберігаються усередині мерзлоти, може мати значні наслідки для планети. Темпи глобального потепління суттєво пришвидшаться, що, своєю чергою, призведе до подальшого танення льодових масивів – таким чином утвориться своєрідна нескінченна петля.

Танення також вивільнить у ґрунт ще більше води й корисних речовин – через це й так стрімкий ріст рослин у Арктиці знову посилиться.

«Коли земля замерзла, рослини не мають доступу до води. Це майже як перебування у пустелі», – зазначає Кербі.

Рослини активно розвиватимуться не лише на поверхні. У екосистемах тундри близько 80% біомаси перебуває під землею (саме там коріння рослин переживає суворі зими).

«Коли ви бачити зелену поверхню – це лише вершина айбсергу, якщо говорити про екосистеми тундри. Може бути, що більшість процесів, спричинених потеплінням, відбуваються під Землею, а отже, їх важко відслідкувати та моніторити», – зазначила Майес-Сміт.

Потепління Арктики неминуче вплине й на тварин. Проте як саме – учені не впевнені. До прикладу, невідомо, як до вищих температур пристосуються крихітні тварини на кшталт гусениць та великі травоїдні, такі, як карібу. Викликає питання також і те, як поглинаннями цими тваринами надлишків зелені позначиться на вуглецевому циклі – природному обігу вуглецю від ґрунту до тварин, а потім до атмосфери.

Нагадаємо, починаючи від 1980-х років, швидкість танення Гренландського льодовикового щита збільшилася у шість разів. За останні десять років кількість льоду, який він втратив, сягнула небачених масштабів.