Епідемія чуми, яку також називають «чорною смертю» досягла свого піку у 1346-1353 роках, а повторні спалахи тривали аж до XIX століття.

Довгий час історикам не давало спокою питання про те, як тоді ховали померлих від страшної хвороби.

У середині XIV століття Європа, як відомо, була спустошена епідемією чорної смерті, в результаті якої загинуло від 40 до 60 відсотків населення. Повторні спалахи продовжували викошувати населення Старого Світу й пізніше. При цьому чума вбивала так швидко, що не залишала видимих слідів на кістках.

Як ховали жертв чуми

Померлих від хвороби, як з'ясували вчені з Великої Британії, ховали в окремих могилах, тоді як багатьох інших людей — в загальних, інформує 24 канал.

Типовий інкубаційний період чуми – від двох до шести днів, за якими слідують ще три-п'ять днів. Саме в цей період від 50 до 90 відсотків інфікованих за відсутності антибіотиків просто вмирали. Археологи раніше не могли ідентифікувати людей, чиєю причиною смерті була чума.

Вчені давно припускали, що жертв епідемії ховали окремо і з особливими застереженнями, проте доказів такої гіпотези не було.

Фахівці з університету в Кембриджі вивчили ДНК з останків у середньовічних могильниках. Їм вдалося виділити патоген, що викликає чуму. В результаті з'ясувалося, що саме таких людей ховали з особливою ретельністю. Їх тіла лежали в індивідуальних могилах, тоді як багато інших — в загальних.

Раніше саме на масові поховання археологи звертали більшу увагу у зв'язку з чумою. Ймовірно, вже в ті часи люди розуміли, що навіть трупи заражених вкрай небезпечні для живих, тому їх варто поміщати в окремі могили.