Каньйон під Льодовиком Денмана у Східній Антарктиці – найглибша наземна ущелина на Землі завглибшки 3,5 км нижче рівня моря.

Вона повністю заповнена льодом, що може вкрай швидко розтанути, припускають вчені у новому дослідженні NASA, інформує News Україна.

З відходом і таненням льодовика в ущелину поступає тепла океанічна вода, яка ще швидше «роз’їдає» кригу, пише кореспондент BBC з питань науки Джонатан Амос.

А якщо вся ця крига розтане, то рівень світового океану підніметься на 1,5 метри.

«Як швидко це може трапитися? Важко сказати, оскільки тут впливають багато факторів, наприклад – звуження каньйону, через яке відхід Льодовика Денмана може сповільнитися», – пояснює доктор Вірджинія Бранкато з Jet Propulsion Laboratory NASA.

«Наразі ж вкрай важливо зібрати якомога більше інформації та більш детально і часто вивчати майбутню еволюцію льодовика», – додала вона у розмові з BBC News.

Каньйон під Льодовиком Денмана лише нещодавно отримав статус найглибшої континентальної (тобто, не заповненої водою) западини – всемеро глибшої, ніж берег Мертвого моря на Близькому Сході. Це викликало до нього підвищений інтерес науковців.

Ахіллесова п’ята Антарктиди

Танення криги у каньйоні Льодовика Денмана викликає особливу тривогу науковців через те, що він може стати своєрідною Ахіллесовою п’ятою для всього «білого континенту».

Адже чим далі відступить льодовик углиб Антарктиди, тим більше в каньйон проникне теплої океанічної води. А це, своєю чергою, може значно прискорити танення інших антарктичних льодовиків.

Зараз Антарктида втрачає більше свого льоду з іншого боку – на заході континенту. Льодовики ж у Східній Антарктиці вважаються загалом стабільними, що важливо для всієї континентальної системи.

Донедавна найбільш нестабільним тут розглядали Льодовик Тоттен – крижаний гігант, який тане по пів метра на рік. Утім нові дослідження NASA показують, що саме Льодовик Денмана може бути тут найбільш вразливим – за 22 роки його лінія зіткнення з океаном відступила на 5-6 км.

А з урахуванням глибини каньйону та його геометрії, це створює ще більш сприятливі умови для «ідеального злочину» – масового танення антарктичних льодовиків за принципом доміно, відзначає дослідник NASA професор Ерік Рігно.

Утім, для однозначних висновків вченим наразі бракує точних даних про рух теплої води з океану. Для Західної Антарктики вже з’ясували чіткі шляхи, якими теплі потоки «атакують» льодовики. Однак для Льодовика Денмана все це поки що скоріше припущення, яким можна пояснити те, що показали спостереження NASA.

Тут можна використати певні дані з маячків, прикріплених до тюленів, – ці тварини пірнають глибоко в море і так до певної межі демонструють рух теплої води. Але і ці дослідження потрібно проводити у значно більших масштабах.

Утім найголовніше – дослідити частини льодовиків на краю Східної Антарктики та взаємодію льоду з водою. Саме це дозволить вченим зробити висновки про те, чи настільки стабільним є льодове полотно там, як вважалося раніше, чи вразливість певних ділянок до швидкого танення свідчить про серйозні проблеми.