Шиба знов іде у мери. Зазвичай, владці крісла не міняють, коли воно не дуже муляє. Шибі не муляє. Ні знизу, ні з боків. А зверху? Звідти може лише впасти щось приємне чи якась напасть. І від добра добро не шукають. Не хочеться полишати насидженого місця, де все притерто відповідно до всяких там конфігурацій. Лучани пам'ятають: перед виборами 2006 року Богдан Павлович висунув таку програму, що сльози витискала. „Усі лучани гідні кращого. Це не подарунок з „барського плеча", а необхідність, яка повинна стати реальністю. Для цього на посаді міського голови я залишу.." І далі йде величезний перелік змін, який він залишить після свого перебування на посаді. Якби те сталось, Луцьк міг би претендувати на першу позицію у конкурсі за краще місто... навіть серед європейських міст, а пану шибі була б гарантована безумовна перемога у другій каденції, бо всі ймовірні претенденти не годились би йому й для устілок.
Розмахнувся, було, на виконання цієї програми, але втрутились незримі сили. Вони всадовили мера за кермо службового автомобіля і після робочого дня наказали їхати до Рівного. Для чого - невідомо до цього часу. Повертаючись вже увечері, біля с. Зоря (в салоні десь „взялась" дівчина Світлана), потрапив у страшну ДТП: у зустрічній машині загинуло четверо молодих хлопців. Мер і його супутниця травмовані. Вся справа вкрита до цього часу густою вуаллю невідомого. Муляють лише деякі деталі - чому кримінальна справа була відкрита аж на 12 день після ДТП, аналіз крові мера зробили майже через два тижні, коли це треба робити щонайпізніше через 12 годин. Свідок, який одним з перших приїхав на місце аварії нібито бачив: у автомобілі мера спідометр заклинило на цифрі 180. Але те, що після лікування Богдан Павлович повернувся на своє крісло і продовжує там сидіти під охороною молодих довгоногих охоронниць, свідчить, що юридична і моральна „справедливість" восторжествували.
Після цього Богдан Павлович взявся за програму, яка апріорі не могла бути виконана, на що відверто указав його кум у відкритому листі: „Шапка Мономаха" - не під силу. Тут не те що на перспективу, на щоденне латання проблем ні коштів, ні часу нема. Є лише наміри, якими не накриєш дірявих дахів, не впорядкуєш тарифи на опалення, утримання будинків. Не відомо куди діваються величезні кошти, що їх платять лучани на впорядкування при будинкової території. До ЖЕКів, цього пострадянського анахронізму достукатися не можливо.
Час від часу паралізується робота тролейбусного парку. Хтось у цьому прямо зацікавлений, бо тоді настають золоті жнива у маршрутників, до інтересів яких не байдужий мер. Зате міська влада може відмінити закон, прокурорський протест, як це сталось щодо проїзду дітей війни, ветеранів праці в маршрутках. Не так давно мер потішив лучан перспективою будівництва підземного міста для закладів торгівлі, яких і зверху аж занадто. А от налагодити хоча б роздільне збирання побутового сміття, розпочати будівництво сміттєпереробного заводу європейського зразка, про який давно йде мова, руки не доходять. Але вулиці Луцька - ніби європейські. Не порядком, а рекламою, назвами торгових точок. Це війна українській мові.
Сторінки місцевих газет вже пропахли матеріалами про „парфуми" міського парку біля центрального ринку. Додаймо сюди сумну долю річечки Сапалаївки. Біля обласного державного архіву - майже центр міста - видовище жахливе.
Завзято критикував колись Богдан Павлович свого попередника за вічний пам'ятник - пішохідний перехід до Варшавського ринку, музичний фонтан у центрі міста, що став коритом, в якому поховані мільйони, ямковий ремонт доріг. А що змінилось? В „кориті" - дитячий майданчик. Поруч - між закладами культури і духовності (драмтеатр, палац культури „Просвіта", Свято-Троїцький собор, бібліотека для юнацтва) - палатка для „сугрєву". Доки дітки бавляться, батьки теж будуть розважатись... За короткий час Б.П. Шиба змінив кілька партквитків: ДемПУ, „Наша Україна", Батьківщина. Злі язики стверджують що за принципом тушок і він черговий раз змінить орієнтацію.
Юрій Пасальський