Ніколи не писав ні в газети ні в журнали але як кажуть все буває вперше. Ось і я, взятися так би мовити за перо, бо життя заставило.

Мова піде про невеличке розслідування яке я провів для себе й своєї сім’ї, а зокрема для батька, який вже вісім років працює на Луцькому підприємстві електротранспорту. З метою з’ясувати - чому людина ходить на роботу, виконує свої посадові обов’язки й не вчасно отримує натомість заробітну плату? (Вибачте прізвище не вказую, щоб не нашкодити рідним.)

Так ось, вирішив я з’ясувати – яким чином доволі потужне й дієве підприємство стало на межу банкрутства? Як, маючи постійні багатомільйонні обертові кошти керівництво довело й депо й 750 працівників до напівжебрацького стану. Чому з’явились мільйонні борги по зарплаті, мільйонні борги постачальникам палива й запчастин, й мільйонні борги ще бознакому?

Перша версія, яку я розглядав щоб з’ясувати причини, це недолугість й профанація безпосереднього керівництва підприємства, що частково підтвердилось але саме цікаве з’ясувалось згодом.

Ні директор депо, ні головний бухгалтер ніби не впливають на рух фінансових коштів на рахунках підприємства бо це, так би мовити, «парафія» міськвиконкому. Підприємство комунальне й тому, як мені пояснили, усі стратегічні рішення що до його життя чи смерті приймаються в одному єдиному кабінеті.

Як виявилось, кабінеті голови Луцького міськвиконкому й голови Луцької міської ради Шиби Богдана Павловича. Ось так, в руках однієї єдиної людини доля 750 працівників депо й членів їх сімей.

Й як тут не згадати про неодноразові гучні скандали навколо депо, щодо невиплати заробітної плати в яких Шиба Б.П замість того щоб відверто визнати в свою некомпетентність й недолугість як керівника, як людини що зобов’язана дбати про майно міської громади й людей, ставав в позу спасителя, месії так би мовити. Розказував про форсмажорні обставини, про зле й недолуге обласне керівництво й палко обіцяв повернути людям гроші. Але нажаль тільки обіцяв, що вже давно є візиткою Луцького очільника: «Обіцяти й ніколи не виконувати!!»
Я розумію, вийти з комфортного автомобіля й нарозказувати байки людям значно легше, ніж правильно організувати роботу й реально вирішувати проблеми. Дешевий популізм теперішнього мера це вже «притча воязицех», але треба й міру мати, рано чи пізно доведеться відповідати за вчинки ,слова й дії.

Але повернемось до депо. Навіть при найгіршому сценарії 50 маршруток й 69 тролейбусів, що є на балансі, заробляють якісь кошти. Припустимо, тролейбуси дотаційні. А маршрутки? Невже збиткові?
Знайомі які мають приватні маршрутні таксі, запевнили, що мінімальна сума, яку заробляє маршрутка в місті - 150 грн. за день роботи. А якщо мова йде про маршрут №15 чи №№9,9а то це – 400-500 грн. чистого прибутку з автобуса.
Якщо припустити, що ці цифри реальні, то виходить що Луцьке підприємство електротранспорту має денний прибуток готівкою в межах 20 000 – 25 000грн .А враховуючи те, що громадський транспорт працює без вихідних, можна легко порахувати: близько 600 000 – 750 000 гривень в місяць!!! Як бачимо, коштів більш ніж достатньо. Тоді чому виникають шалені борги й постійні проблеми в депо?

Й тут виникла друга версія мого невеличкого розслідування. Підприємство зумисно доводять до банкрутства, зумисне створюють конфліктні ситуації з працівниками й партнерами депо. Кінцева мета - поставити підприємство на коліна й в межах чинного законодавства розграбувати.

Знаю, що представники міськвиконкому під час переговорів з постачальниками підприємства електротранспорту навіть не розглядали можливість повернення боргів за надані матеріали чи послуги а наполегливо рекомендували позиватись до суду.

Суд в свою чергу мав би зобов’язати депо розрахуватись з боргами. А оскільки коштів чомусь постійно немає, то згідно закону, описують майно й рахунки боржника. Далі конфісковане майно (а в нашому випадку це в першу чергу маршрутки) продають «правильним» підприємцям з «правильного» аукціону звісно за «правильні» гроші, тобто за копійки.

Ось така картина вимальовується. Й я не вірю, що подібний сценарій може розігруватися без участі керівництва міста, зокрема без Шиби Б.П!!!
Як то кажуть – «Краще з розумним згубити ніж з дурнем знайти» так й тут краще б вже ті маршрутки були, як колись, приватними й працювали на людей й для людей, ніж стали предметом недолугих махінацій в руках політичних популістів.

Ось до таких невтішних висновків я прийшов вивчаючи ситуацію на одному єдиному комунальному підприємстві Луцька, й з жахом собі уявляю що робиться на інших…