Нічний Луцьк –
- місто вурдалак, привидів, здичавілих собацюр, п’яних і наркотично обкурених тварин у вигляді хлопців та дівчат.
Якось довелося їхати до Києва о 4-й ранку автобусом від РАГСу. Коли я зібрався виходити з квартири, а мені до автобуса йти три хвилини, дружина наполягла на замовленні таксі. Сама й викликала. (Розумна вона в мене). Відчиняю двері під’їзду.. І о, жахи!!! Якась потвора у вигляді дівчини лементує: „Максім, вєрнісь, б..., бо я табі я... відкусю...” І в такому плані. Всього цих тварин, вурдалак, упирів і всякої нечисті зібралося біля 20-ти особин. Вони ревли матюки, непристойності, штовхали одне одного, реготали, валялись. Я з переляком пробіг через це збіговисько до таксі і зачинив дверцята. Сказав таксисту куди їхати. Він здивувався, мовляв, тут же близько, на що я відповів: „Ну, то пройдись”. Він відповів: „А, ви в цьому плані”. Зробив вигляд сміливого Шварценегера, хоча сам худий, як голка і 1,55м в стрибку в шапці. Ми повільно поповзли до мого автобуса, коли виїхали з прибудинкового двору на проспект Соборності, на нас з гавкотом вискочили здичавілі собацюри. Скільки їх було, я не встиг порахувати, тільки гаркнув на водія: „А швидше можна?!” Він мені: „Що, сто їхати?”. Я: „Але ж не повзти!” Коли приїхали, то вийти з машини було страшно. Але я зробив зусилля, тим паче, що біля автобуса був людський рух і мені стало легше. За 5-7 хвилин я вже рушив в автобусі до Києва, а інша собача зграя продовжувала обгавкувати автобус. Жах. Сюди б, у нічний Луцьк, якого Спілберга, Хічкока або Копполу... Що там „Дракула” і всякі фільми жахів – дитячі забавки. У нас, в нічному Луцьку, коли з дискотеки вивалюють на вулицю о 4-й ранку подобини людських особин, а навколо безліч псів, ладних порвати вмить – це трилер нашого життя.
Скоро ці здичавілі пси позагризають всіх патрульних в нашому місті, доберуться до міських депутатів, погризуть їх домашніх тварин, позалазять їм у маєтки, повинищують звірів у садибних зоопарках високопосадовців, потім ті пси візьмуться жерти меблі, авта владців, а поки це будуть робити пси, на подвір’я владців позабредає дискотечний послід у вигляді людських подобин і буде танцювати на їх подвір’ї, матюкати все, що навколо, почне битися, лаятися, лякати, кричати... а потім? А потім, коли собача зграя все зжере й отих виплодків дискотечної блювоти й виздихає від отруєння... настане РАНОК.
Засвітить Сонечко, все нічне огиддя зникне, двірники підметуть вулиці, люди вийдуть на роботу і засвітиться мій улюблений Луцьк посмішками будинків, дітей. А гордий міський голова буде обходити прегарне місто зі скверами і квітами, гарними будинками і доріжками прибудинкових територій і пильно заглядати, аби жодне нічне чудовисько не приховалося в брудному смердючому підвалі дев’ятиповерхівки.
Сміха та й годі. А місто пращури наші створили для проживання людей і не тільки вдень, а й вночі. І якщо людей не може захистити влада, то цю владу потрібно ночами виводити на вулиці і хай їх виберуть нічні жахи нашого Луцька.