У 2011 році всі волинські ЗМІ передали радісну новину: нарешті у нас відкрито притулок для тварин. Отже, собак будуть гуманно стерилізувати, а тому кількість бродячих на вулицях Луцька суттєво зменшиться. За песиками у притулку доглядатимуть, їх лікуватимуть і роздаватимуть новим дбайливим господарям – все ледве не за європейськими стандартами і вимогами. Та нещодавно мені надіслали фотографії з того притулку: мовляв, подивіться на цей «концтабір для хвостатих».

Трупи маленьких цуценят, собака на межі виснаження, розкидані фекалії, брудна операційна, яка нагадує хлів… Признатися, кадри не для слабких нервів. У притулок на вулиці Мамсурова, 9 їхали без попередження, із Веронікою Федосовою-Цибульською, яка вкладає не тільки всю душу в порятунок безпритульних тварин, а й власні кошти. Спонсорувала доти, доки не зрозуміла, що у притулку «безлад, кошти використовуються неефективно, над тваринами знущаються». Вероніка стверджує, що така ситуація там склалася від моменту створення наприкінці минулого року нового комунального підприємства «Ласка» і призначення директором Богдани Новарчук.

– Багато добросердечних людей, які взяли цуценя з притулку, через кілька днів скаржились, що воно померло в муках, на очах дітей, – розповідає Вероніка. – Адже по притулку гуляє чумка й ентерит. Ще в жовтні у нас з директором була угода про будівництво тимчасового карантину, що дало б можливість ізолювати новоприбулих собак для виявлення у них інфекції (до речі, згідно із законодавством притулок не може функціонувати без зон карантину та ізолятора). Я закупила будматеріали на кілька тисяч гривень та оплатила їх доставку, але робота й досі не виконана, карантин не функціонує. Таке враження, що тільки я одна переймаюся тим, щоб собаки у цьому притулку не вмирали, а директор, по сумісництву ще й голова Волинського товариства захисту тварин, вирішенням таких проблем не зацікавлена. Адже міською радою під притулок виділена земля, оплачуються комунальні послуги та зарплати працівникам, надаються інші кошти на утримання. Мережа притулків в Україні створюється для того, щоб собаки не вешталися вулицями, а мали прихисток. Але тут все доведено до такого стану, що не дай Боже собаці потрапити сюди.

Нас за залізними воротами зустрічають таким гавкотом, що вуха закладає. Проте вся ця різношерста зграя абсолютно не злоблива: скачуть, шукають ласки. До слова, охорона ніби нас і не помічає. Ходимо по притулку, заглядаємо скрізь. Операційну вже ретельно прибрали, та й трупів не бачимо, проте є такі місця, що від смороду сльозяться очі. У приміщенні для цуценят на плитці парують баняки: в одному вариться каша, в іншому – сосиски. Частина собак сидить у вольєрах, решта – хто де. До сотні собак, напевно, на вільному вигулі. Загалом, це, звісно, не концтабір, але й не такі умови, щоб назвати це місце «притулком».

– Це не притулок, а тимчасова перетримка тварин, – відразу приголомшила Дана Новарчук, яка саме приїхала з чергового відлову тварин. – Справжній притулок почне будуватися тільки навесні, коли надійдуть обіцяні три мільйони гривень з Міністерства екології. Комунальне підприємство «Ласка» має кілька напрямків: утримання тварин, їхній відлов, стерилізація, контроль, реєстрація домашніх тварин та популяризація гуманного ставлення до тварин. А в майбутньому «Ласка» приноситиме дохід від своєї діяльності.

Пані Новарчук стверджує, що всі собаки, яких відловлювали з 2011 року, – зареєстровані. Всі стерилізовані – повернуті під опіку волонтерів туди, звідки їх забирали. Нема куди повертати – залишають жити у притулку, чи то пак, цьому тимчасовому місці. Тільки от ніяких розпізнавальних знаків про те, що собака побувала на стерилізації, немає: вушні кліпси, мовляв, гниють, а ошийники не тримаються. У тимчасовому притулку наразі майже 350 особин. Але їх кількість постійно змінюється: одних забирають, інших привозять. Доглядають за ними 14 працівників. Кожен з них виконує кілька робіт відразу: наприклад, охоронець і прибирає, і їсти варить, і годує.

На запитання про причини великої смертності та звинувачення у неефективній роботі Дана Новарчук відповідає:

– Так, більшість цуценят, які потрапляють сюди, помирають. Але це скрізь така ситуація. Наприклад, в притулках Києва, Харкова їх до трьох місяців просто усипляють. Який би не був супер-карантин, інфекція робить своє. Ми ж намагаємося рятувати, роздавати, вакцинувати. Але з десяти виживає двоє. А те, що до мене мають претензії – так це звичайна реакція людей, які дають гроші. Їм здається, що все робиться не так і надто повільно. До того ж, скоро розпочнеться будівництво колосального притулку. Тож я не бачу сенсу зараз щось серйозне будувати чи створювати, втрачати час, щоб потім його руйнувати чи зносити.

Напевно, пані директор має на увазі будівництво того карантину, за який так хвилюється Вероніка Федосова-Цибульська. Тобто, перебуваючи у солодких мріях майбутнього, можна не перейматися сьогоднішнім?

Мирослава КОСЬМІНА,

м. Луцьк

Від редакції: Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що Вероніка Федосова-Цибульська та ще 37 волонтерів звернулись у міську раду з офіційним запитом про те, у якій кількості, під чию відповідальність та згідно з якими документами передані собаки в КП «Ласку». А пізніше подали позов в прокуратуру Луцька про порушення ветеринарно-санітарних норм утримання тварин у притулку та жорстоке поводження з ними.
http://visnyk.lutsk.ua