Не розділяти виховання на шкільне, позашкільне і сімейне. Якщо у цих трьох складових дитина отримуватиме різні знання і цінності — матиме викривлений світогляд. Винні всі — держава, політика, люди. Реформи починати не з розмов про патріотизм, а піднімати економіку.

Людина має бути прикладом у всьому. Якщо кричить, я патріот, а сам нечесаний, з рота смердить, брюки не прасовані, черевики брудні — підсвідомо схожим на нього ніхто не захоче бути.

Демонструвати мультфільми тільки українською мовою. Це найдешевший і стовідсотковий спосіб українізувати Україну. За двадцять поколінь у нас мовне питання не стоятиме.

Починати уроки з підняття національного прапору і гімну. Так роблять у Штатах і Японії. В Польщі ще читають молитву. Вчителі повинні робити це щиро, не для галочки. Дух передасться підростаючому поколінню.

Дати правильні знання. Інколи людині хочеться пишатися своєю країною, але не знаходить чим. У школі на уроках історії розказати, сотні років тому на нашій території стояли хати-мазанки, як зараз у селах, знали вже сівозміну, а у Франції жили в печерах і полювали на звіра. Цим треба пишатися.

Іде перекіс у вихованні на трагедії, що ми бідні-нещасні. Хоча маємо багато позитивних прикладів. Треба не говорити постійно про поразку у Полтавській битві, краще про перемогу козацьких військ на Конотопі. Українці практично розгромили російську аристократію. Таких прикладів мільйони. Це саме стосується літератури. Потрібно вчити дітей, що ми не нація рабів, нещасних. Що маємо своїх позитивних героїв. Але в школах мало справжніх патріотів. Через низький соціальний статус вчителя.

Відмінити уроки допризовної підготовки. Програма і так обтяжена непотрібними предметами. Натомість зробити престижною армію, створити позитивний образ українського солдата. Росія робить грамотно — зняли молодіжні серіали про кадетів, "ДНБ". Кількість призовників збільшилася на третину.

Не "забалакувати" тему патріотизму. Кілька років тому у школі була пошесть влаштовувати виховний захід "Без верби і калини нема України". То було не цікаво ні учням, ні вчителям. Для патріотизму давало не нуль, а мінус п'ять балів. Якось мій товариш, кращий класний керівник України, встав на педраді і каже: "Пропоную розширити тему". Ми ж за дружбу з усіма країнами, давайте ще зробимо "Без банана й ананаса — немає Гондурасу", "Без водки и селедки нет Чукотки". Посміялися і перестали робити дурниці з вербою і калиною.

Не принижувати українську мову. Діти бачать, що більшість депутатів у Верховній Раді говорить російською, постійно лякають ввести другу державну мову. Молодь відчуває — рідна мова якась неповноцінна і собі повторюють за дорослими. Кілька мільйонів, що виділяє держава на підтримку мови, не дають нічого.

Створити позитивний імідж українця у кінематографі. Кращий фільм про українську історію зняв поляк Єже Гофман "Вогнем і мечем". У нього козак безстрашний, відчайдушний, сильний. Нині з'явилося багато фільмів на історичну тематику. Якісно зроблені, цікавий сюжет. Українців показують негідниками і зрадниками. Такий стереотип вбивають молоді.

Купувати своє. Радянський Союз виховав філософію — імпортне краще. Часто це вже не так. У Франції 90% автомобілів вітчизняного виробництва — Citroen, Renault, Peugeot. Купують свідомо, підтримують вітчизняного виробника. У нас ввести таке правило штучно — не вихід. Має бути комплекс, підтримка держави.

Повинен бути суспільний запит на патріотизм. З'явиться, коли в країні буде середній клас. Бідні теж патріоти. Але їм треба думати про те, як стати багатими.

Патріотизм і національна свідомість мали прокинутися 20 років тому. Ці почуття "ожили" на Майдані Помаранчевої революції. Принаймні, вишиванки почали носити. Молодь, яка народилася у незалежній країні, нестиме нову якість національного.

Сергій СОЛОВЕЙ, "Вчитель року"

http://gazeta.ua/articles/vihovati-ditinu-patriotom/_ide-perekis-u-vihovanni-na-tragediji-scho-mi-bidni-neschasni/451821