Ескалація протистояння після «голосування» 3 липня за проект Закону України «Про засади державної мовної політики» (далі Законопроект 9073) ще раз доводить: дурість чи шахрайство у питанні функціонування мов в Україні можуть коштувати надто дорого. І насамперед – не можновладним шахраям, а простим громадянам України.
Перед тим, як приступити до аналізу, хотіли б іще раз зазначити: законопроект 9073 з суто процедурних підстав не може вважатися ухваленим легітимно.
Головуючий Мартинюк порушив усе, що можна порушити в Законі України «Про Регламент ВРУ». Зокрема, не розглянули жодної правки, внесеної після першого читання; не розглянули і жодного альтернативного законопроекту. А головуючий навіть не оголосив, у якій редакції ставиться на голосування законопроект – нечувана зухвалість навіть для недбалої у питаннях процедури та регламенту Верховної Ради України!
Крім того, немає науково-достовірної методики, щоб визначити, яка ж мова в Україні на сьогодні є de facto мовою більшості: державна, українська, чи мова найбільшої меншини – російська.



Відтак, необхідність у новому мовному законі є. Проте, на нашу думку, законопроект 9073 не вирішує наявних проблем, а лише створює нові ризики для усього суспільства.



Поточне регулювання має кілька недоліків. По-перше, у законі «Про мови в Українській РСР» закріплено статус російської мови як однієї з мов «міжнаціонального спілкування в УРСР» (Ст.4). Але це не відповідає реальному стану речей в державі - російською щоденно користується майже 50% усього населення України. Крім того, ніде в законі не визначено, як мають функціонувати мови меншин. Цей правовий вакуум прямо порушує міжнародні зобов?язання України, встановлені Європейською хартією регіональних мов або мов меншин.
Теоретично гарантії для регіональних мов - це добре. Проте, надання їх у спосіб, передбачений законопроектом 9073, призведе до порушень прав потенційно дуже широкого кола осіб.



Законопроект (Ст.10) передбачає, що у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова (мови) меншини, ... акти місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування приймаються державною мовою або цією регіональною мовою або мовою (мовами) меншини та офіційно публікуються на цих мовах.



Сполучник «або» чітко вказує: прийняття і публікація рішення органу місцевого самоврядування регіональною мовою може здійснюватися не одночасно, а замість прийняття і публікації державною мовою.



Уявімо: в регіоні проживає 15% носіїв угорської мови, і вона визнана регіональною. Теоретично, місцева рада може публікувати будь-які рішення угорською мовою. Але ж рішення стосуються усіх жителів громади - і тих 85%, які можуть не розуміти угорської. За невиконання цих рішень може наставати юридична відповідальність. Але як можна переслідувати людину, якщо вона не могла ознайомитися з рішенням та зрозуміти його зміст? Ситуація була б іншою, якби публікація рішення регіональною мовою супроводжувалася обов?язковою одночасною публікацією державною мовою. Але - Ківалов і Колесніченко чомусь про це забули.
Аналогічно - і щодо мови роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.11 законопроекту 9073). У особи не буде права вимагати листування з органом місцевої влади в зоні дії регіональної мови мовою державною, навіть якщо регіональною вона не володіє.
Законопроект 9073 дозволятиме проводити офіційні зібрання, конференції і збори, які проводять владні структури на територіях дії регіональних мов, цими мовами, передбачаючи переклад «у разі необхідності». Проте на яку мову буде здійснюватися такий переклад і хто визначатиме «необхідність» - не зазначено. Не кажучи вже про те, хто платитиме за переклад.



З паспортами громадян України - взагалі непорозуміння. Відповідно до проекту, громадянин України обов?язково повинен обрати, якою мовою, крім української, у його паспорт внесуть дані про нього. На вибір - щонайменше 18 мов. Але що робити, якщо громадянин принципово не хоче альтернативного запису у паспорті? А як виконати запис в паспорт регіональною мовою технічно? Тримати про всяк випадок в кожному територіальному відділенні міграційної служби носіїв всіх 18-ти мов?



Можна лише вітати нововведення, відповідно до яких за згодою учасників судочинства на територіях, де діють регіональні мови, судочинство відбувається цими мовами. Проте на практиці це може заблокувати роботу судової системи. На момент, коли визначається суддя, йому невідомо, чи бажатимуть сторони, аби він слухав їхню справу мовою меншини. Якщо вони заявлять про це у судовому засіданні, то нездатність судді вести провадження мовою меншини не означатиме підстави для його відводу, оскільки це не передбачено процесуальним законом… Відтак – природнє право перетворюватиметься на суцільну фікцію.



Незрозуміло - чому авторам проекту закортіло регулювати мову інформатики. Програмісти використовують «мови програмування», які створені і використовуються не для спілкування людини з людиною, а для передачі логічних та математичних команд обчислювальному пристрою – комп?ютеру. Якщо Колесніченко і Ківалов в силу віку та обмеженого інтелекту просто не вивчали інформатику, то запопадливість мерзенних кнопкодавів, які підтримали цю маячню – встановити мовами інформатики українську, російську та англійську мови – вражає. От же ж - “воістину дебіли”!
Чи варто Президенту застосувати вето, вимагаючи відхилення законопроекту 9073? Безумовно, адже в нинішньому вигляді цей законопроект є небезпечним та антиконституційним. А ось щодо того, що робити “з мовами” далі — думки авторів цієї статті розходяться.
Якби під час соцопитувань людям чесно казали, скільки коштує вирішення мовного питання, і питали, чи не бажають люди знайти цим грошам якесь інше застосування — я переконана, що цікавості до “мовного” питання значно поменшало б.



...Автори цієї статті мають великі сумніви щодо того, що “офіційні” автори та закулісні натхненники законопроекту 9073 справді розраховували на те, що закон буде виконуватися. Підозрюємо, всю цю клоунаду затіяли, по-перше, щоб справити враження на Путіна напередодні його візиту; по-друге — аби ще раз продемонструвати і так очевидне для всіх лузерство опозиції та спробувати “піднятись” завдяки цьому в очах “свого” електорату; ну і по-третє — під акомпанемент “мовних протестів” вкотре попиляти бюджети та закрити інформацію про тендери, тощо.



Нешановні “мовні провокатори”! Припиніть продукувати хаос! Увімкніть мозок і подумайте про можливу загибель людей в безглуздих “мовних” конфліктах і, як наслідок - прихід до влади біснуватих ксенофобів. Яких, на жаль, є удосталь, аби знищити нашу прекрасну, спільну для представників всіх народів, носіїв всіх мов - країну Україну.
Автор:http://infoporn.org.ua/materials/articles/Movne_pitannya_v_Ukraini_v_konteksti_prav_lyudini_ta_byudzhetnih_vidatkiv/51852