Ніч, після якої важко ділитися враженнями, бо для кожного вони свої, особисті і виключно інтимні

Коли хочеться тихо посміхатися і мовчати, бо ти зрозумів щось таке, що до цього часу було незвідане… І… скільки б людей не розповідало вам про "Ніч культури" ви завжди будете чути різні історії.
Тут не буде жодного слова про політику, порівняння, категорії і т.д. Тільки любов, бо власне лише заради неї і варто жити. Ідейний організатор свята Рафал Козіньський, в народі «Коза» на запитання чому саме ніч відповів, що "Україна — це як жінка, а Люблін — як чоловік, і звісно, контакт кращий вночі".

Я не буду надто зупинятися на темі хто, де, коли і як, про це вже написало чимало інтернет-ресурсів і показали кілька каналів, представники яких були у складі журналістської делегації з України, а точніше – Києва. Кожен безумовно мав редакційне завдання формат і мету. Я ж була в цьому сенсі абсолютно «чиста», бо самовідрядилася:) тому спробую пояснити не фактами, а враженнями, хай простять мене колеги, за відступ від правил, але мені завжди важко давалася новинна журналістика.

Мені пощастило побувати на одній з перших ночей тоді теж панувала особлива атмосфера, але відчуття були зовсім іншими ми ходили по підвальчиках, і вперше не тільки чули, але й бачили що таке перформанс, сиділи на підлогах і дивилися театральні постановки у невідомих залах, які невідомо як знаходили серед ночі, потім перебігали по вузеньких вуличках в чергову підворітню і знову натрапляли на мистецтво. Потім втомлені і переповнені майже на світанку сиділи в одній з люблінських антикварних будівель з кавою і пивом і доводили правильність інтерпретації побаченого протягом ночі. Звичайно заняття безсенсовне, але це розумієш з часом, а може з досвідом. Кожна з ночей, як і любов мала свій неповторний відтінок. Варто визнати, що люди, які працювали над організацією дійства теж люблять, в першу чергу те, що вони роблять. Це один з тих випадків, коли гроші це не мета, а засіб.

Цього разу любов відбувалася серед 70 тисячного натовпу і майже 300 творчих колективів, назви яких ви задля цікавості можете знайти на сайті організаторів, оскільки це дуже довгий, але вартий уваги список.

Свою ідею винести мистецтво на вулицю Рафал Козінський пояснив тим, що навіть високе мистецтво варте того, щоб піти в маси. І варто відзначити, що маса була у захваті.

18 година за польським часом і Люблін вибухає. Береш в руки програму і ноги на плечі і починаєш полювання на мистецтво. Уже по кількох годинах марафону розумієш, що втратив контроль над ситуацією і графік повністю збився твої бажання обмежуються твоєю швидкістю пересування між місцями, де відбуваються потрібні дійства. Нервуєшся. Зустрічаю старого знайомого і який спокійно гуляє в пошуках вражень: «Розслабся, тоді зможеш побачити все, що потрібно» - і йде далі. Думаю…все один в один як в коханні, як тільки намагаєшся тримати його на контролі воно сиплеться як пісок крізь пальці і залишає тебе з твоєю самовпевненістю та раціональністю порожню і знервовану, один в один як і тепер… Розслабляюся… Гуляю… У натовпі відчувається оргазм від всього, що відбувається навколо. Слухаю… На ранок в рамках ночі заплановано ще кілька видів різностилевих дискотек, але почуваюся знесиленою і переповненою, намагаюся не порозхлюпувати вражень, йду спати.
Ранок. Відкриваєш очі і думаєш чи все це не сон. Але ні, справжнє кохання не розтає на сонці. Йду на сніданок. За сусіднім столиком у ресторані читаючи свіжий номер «Речіпосполитої» п’є каву Забужко, значить не наснилися літературні читання і поезія у її виконанні. Йду на вулицю. Ані сліду від вчорашнього дійства. Місто прибране і причесане. Католики йдуть на месу. Тепер вже я виглядаю неорганічно. Прямую Краківським передмістям до Брами, не віриться, що вчора не могла протиснутися на цій вулиці і обійми натовпу несли мене до чергових вражень.

І все таки після ночі, яка виглядала як сон залишилося відчуття любові і це головне, бо ж… саме заради неї і варто жити. А далі… Далі кава в старому місті, запах свіжих булок і голуби. Я ще повернуся до тебе моя ніч бо ти закінчилася на найцікавішому місті, коли ще стільки недоказаного і недовідчутого. Усе у найкращому жанрі найцікавішої гри і найпристраснішого кохання….