«Пускай ты умер!..
Но в песне смелых и сильных духом
Всегда ты будешь живым примером,
Призывом гордым
К свободе, к свету».
М. Горький
Ці слова Максима Горького стали епіграфом до книги Миколи Струтинського «Подвиг», що побачила світ у видавництві «Поволжя». Вийшла вона до 100-річчя з дня народження прославленого розвідника, Героя Радянського Союзу Миколи Івановича Кузнєцова.

Автор книги правдиво розповідає на конкретних прикладах про життєвий і бойовий шлях свого друга і сподвижника Миколи Кузнєцова про друзів Миколу Гнидюка, Яна Камінського, Валю Довгер, Миколу Приходька, Миколу Астафова, Михайла Шевчука, Василя Бурима, про мужнього лікаря загону Григорія Клешкана, а також про командира партизанського загону, Героя Радянського Союзу Дмитра Медведєва та про багатьох інших синів і дочок нашої Батьківщини, які в тяжку годину стали на захист своєї Вітчизни, показавши приклад сміливості, відваги та безстрашшя.

Тисячі кілометрів віддаляють Волинь від уральського села ЗиряниціТалицького району Свердловської області, де народився М.І. Кузнєцов, від Свердловська, де він блискуче німецькою мовою захищав диплом інженера. Та й від Москви, де Микола Іванович мріяв стати лінгвістом. Проте дороги війни привели його влітку 1942 року в складі партизанського загону особливого призначення, який очолював полковник Д.М. Медведєв, на Волинь. Для друзів він був Миколою Грачовим, а в окупованому Ровно його знали як обер-лейтенанта Пауля Зіберта. Хоч, ясна річ, вороги і не здогадувалися, що перед ними радянський розвідник. Але все нові і нові бойові операції по знищенню високопоставлених фашистських чинів – це справа рук веселого і люб’язного обер-лейтенанта Зіберта.

Першою «здобиччю» відважного розвідника стали майор граф Гаан, начальник відділу рейхкомісаріату України, та імперський радник зв’язку Райс. Від них та з документів, котрі були у гітлерівців, Кузнєцов дізнався, що ставка Гітлера перенесена під Вінницю. Стала відомою радянському розвіднику і траса броньованого кабелю, який зв’язував ставку з Берліном. Микола Кузнєцов зібрав цінні дані про наміри німецького командування щодо Сталінграда, довідується про наступ на Курській дузі, про змову фашистів проти учасників Тегеранської конференції. І всі ці та інші важливі дані були передані радянському командуванню.

Караюча рука безстрашного розвідника відправила на «той світ» не одного ката українського народу. Куля Миколи Кузнєцова знищила в Ровно імперського радника фінансів доктора Геля та його ад’ютанта майора Вінтера, агента гестапо майора Геттеля. Разом з розвідниками Яном Камінським, Миколою Струтинським, Мечиславом Стефановським та Лідією Лісовською він викрадає командуючого «Східними військами» (особливими каральними військами) генерала фон Ільчена та особистого шофера Коха. В приміщенні німецького верховного суду Микола Кузнєцов застрілив обер-фюрера СС судового президента окупованої України Альфреда Функа. Така ж «доля» чекала і віце-губернатора Галичини Бауера, начальника канцелярії губернаторства Шнайдера, яких знищив легендарний розвідник у Львові.

За успішне виконання бойових завдань у тилу ворога і виявлені при цьому мужність і відвагу М.І. Кузнєцов був нагороджений орденом Леніна. 9 березня 1944 року М.І. Кузнєцов трагічно загинув разом із своїми побратимами Яном Камінським та Іваном Бєловим в селі Боратин Бродівського району Львівської області.

Про його трагічну смерть автор детально розповідає в книзі. А загинув сміливий розвідник Микола Кузнєцов від рук українських буржуазних націоналістів. 5 листопада 1944 року Миколі Івановичу Кузнєцову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Саме Микола Кузнєцов дізнався і про каральну експедицію гітлерівців проти його побратимів – загону Д.М. Медведєва з 7 на 8 листопада 1943 року і встиг попередити товаришів. Оскаженілих гітлерівців вів на партизанів генерал Піппер, якого навіть фашисти називали «майстром смерті». Сили були нерівними. Кілька тисяч гітлерівців було кинуто проти менш як тисячного загону медведівців. Бій був запеклим. Рота розвідників В.М. Семенова проявила велику винахідливість. Партизани пробралися в тил ворога і зуміли розгромити його штаб. Карателі, лишивши на полі бою понад 300 вбитих, зброю і військове спорядження в паніці відступили. А замість партизанських командирів повезли гауляйтеру Еріху Коху труп Піппера.

Микола Струтинський розповідає в своїй книзі багато цікавих епізодів із життя та діяльності Миколи Кузнєцова. Сама книга «Подвиг» виходить вдруге значно доповнена новими матеріалами і перероблена, в ній вміщено багато маловідомих фотографій і героя книги, і бойових побратимів партизанського загону Д.М. Медведєва.

- Пусть повесть «Подвиг» будет с удовлетворением встречена читателями, особенно нашей любознательной молодежью. Пусть пример героев этой повести укрепит их любовь к Родине, к своему народу, - говориться в передмові до книги.

Хочу зауважити читачам газети, що видавництво «Поволжя» випустило в світ ще дві книги Миколи Струтинського: «На берегах Горыни и Случи» - це книга про подвиг сім’ї Струтинських – яскравий приклад радянського патріотизму та книгу «Дорогою безсмертя» - це розповідь про луцьке підпілля і її героїню підпільницю Пашу Савельєву.

Книги дуже повчальні за своїм змістом, і дуже порадують в наш час читача.

Оскар МАЛИНОВСЬКИЙ, Волгоград
http://www.lc.cominformua.com