Нещодавно мав змогу переглянути новий пропагандистський російський фільм «Матч». Тому хочу поділитись із вами своїми враженнями.
Ті, хто думають, що це фільм про футбол (як його позиціонують автори), або про війну чи любов (як начебто випливає з анонсованого сюжету), той помиляється. Насправді це ідеологічний «агітпроп», який впроваджує філософію і концепцію пропагованого кремлівськими верховодами «Руского міра». Не випадково фільм зроблений за бюджетні гроші Російської Федерації. Тому переважна більшість негативних героїв фільму відзначаються тим, що говорять українською, носять синьо-жовті стрічки або вишиванки. У «масовках» українці зображені як колаборанти, антисеміти і просто моральні потвори.
Насправді цей фільм цілковито підпадає під 161 статтю КК України, згідно з якою умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, караються аж до обмеження волі на строк до п'яти років. Оцінку фільму має давати не експертна комісія Держкіно, а Служба безпеки України. Але, на жаль, люди, які опинились при владі в Україні, замість того, щоб опікуватися національною безпекою, сприяють зовнішній експансії в Україну. Вони забезпечують інформаційне, гуманітарне, духовне вторгнення Росії в Україну. Наприклад, освітня політика міністра Табачника цілком співвідноситься із ідеологією цього фільму. Тільки в іншій сфері.
Хочу відповісти захисникам фільму, які стверджують, що це лише художній твір, спроба розібратись у складних тогочасних реаліях в Україні. Роз'ясніть мені, чому російський кінематограф за кремлівські бюджетні гроші не знімає фільм про армію генерала Власова - найбільший колаборантський підрозділ у Другій світовій війні, який нараховував майже 800 тисяч російських добровольців? До речі, 300 тисяч із них брали участь у відомій облозі Сталінграда. Це ж який сюжет, яка драма! От там можна було б використати «геніальний» художній хід із використанням мови, наприклад, щоб головний герой, чесний червоноармієць, героїчний оборонець Сталінграда, розмовляв українською.
Або фільм про ганебний пакт Молотова-Ріббентропа, де керівництво СРСР (а РФ вважає себе його правонаступниками) укладає із Гітлером таємну угоду про поділ Європи, договір про співпрацю ( наприклад, надання гітлерівській «братній» армії бази в Мурманську для нападу на Норвегію), про спільний військовий парад у Бресті іт. д. А в цей час (15 березня 1939 року) українці на Закарпатській Україні під синьо-жовтим прапором перші в Європі збройно виступають проти гітлерівської коаліції.До речі, на моє переконання, Друга світова війна почалась саме тоді.
Чи можете Ви уявити, щоб в Росії знімали такі фільми за бюджетні кошти?
Історія України складна і непроста. Але ми самі в ній розберемося, без сторонньої допомоги. А росіяни нехай розберуться у своїй, ще більш складній, трагічній та неоднозначній.
Коли іспанці прийшли до національного примирення, вони спорудили меморіал усім загиблим у громадянській війні. І викарбували такі слова: «Тут лежить Іспанія». їм не писали рецептів примирення ані в Парижі, ані в Римі, ані в Берліні. Тому вони і знайшли злагоду в суспільстві. А ми будемо блукати манівцями доти, доки нам нашу історію писатимуть у столиці іншої держави.