Боротьба нашої влади та опозиції – це боротьба між ідіотами та негідниками. Причому іноді буває важко навіть визначити, хто з них хто - вони часто міняються місцями. Навіщо це їм? Можливо, тому, що їм властиві одночасно обидві ці форми існування.

Вадік Калєснічєнко – виняток з цього правила. Він не негідник, а лише ідіот. Однак ідіот такого високого і рідкісного ґатунку, що перед ним бліднуть навіть разом узяті Ляшко з Ганькою Герман, помножені на Черновецького.

Такі ідіоти не бувають негідниками. Негідник – явище морально-етичне. І як будь-яке подібне явище він передбачає елемент такого ж морально-етичного вибору. А для цього потрібен інтелект, невластивий ідіотам суто фізіологічно. Отож Вадік Калєснічєнко – не негідник.

Тому коли він бігає зі своїм гівняним законопроектом про мови – до нього слід ставитися з розумінням і співчуттям, як до хворого. Воно ще дитина, не понімає, шо папі тяжело(с). Вадік, як дурнуватий цуцик, чомусь упевнений, що коли йому сказали «фас» - то треба гавкати. А що перед ним не ворог, а опудало – цуцика не хвилює. Головне, щоб годували.

Припускаю, він всерйоз вірить у те, що говорить і пише. Таких, як він, господарі ніколи не повідомляють про справжні очікування, як собаці ніколи не пояснюють, для чого гавкати по команді – просто щоб ентузіазм цуцика був справжнім і непідробним.

Однак вірити у те, що Янукович і компанія всерйоз вирішили ввести другу державну – означає бути таким же цуциком, як Вадік Калєснічєнко. Насправді це лише перше читання, і навіть якщо завтра «синім» вдасться знайти достатньо голосів – то пережити друге читання цьому, прости господи, законопроекту буде нереально.

Але це нікому і не потрібно. Тому що голосів за цей викидень законотворчої думки у влади немає. Ну, хіба що Вава Литвин вирішив привселюдно покінчити життя політичним самогубством – прямо перед початком виборчої боротьби у своєму мажоритарному окрузі. Або опозиція вкотре продемонструє гнучкість своєї принципової позиції раком. Як це вже бувало не раз.

І, до речі, не дуже схоже на те, щоб опозиція так уже й боялася, що Калєснічєнко проштовхне свою лабуду. Інакше б вона вже сьогодні, або навіть ще вчора, заблокувала сесійну залу чи хоча б трибуну. Принаймні, коли йшлося про Юліне здоровлє – то опозиціонери аж ночувати збиралися на стільцях у парламенті. А коли про загрозу українській мові – тільки плачуть крокодилячими сльозами та закликають народ зробити за них те, що вони самі неспроможні…
Автор: Володимир Йадороб
http://infoporn.org.ua/materials/articles/Pro_negidnikiv_ta_idiotiv/51057