Недавно Україну сколихнула неймовірна новина: Міністерство освіти закуповує підручники для першокласників по 647 гривень за примірник. Йдеться про підручники Ольги Назарівни Хорошковської з української мови для учнів початкових класів з польською мовою викладання. Як швидко встановили журналісти, Хорошковська є матір’ю першого віце-прем’єра. Дізнавшись про цей факт, акули пера не втримались від цілком логічних припущень, що захмарна ціна підручників пов’язана з родинними зв’язками між авторкою та міністром.

Як тільки не намагався виправдати явно завищену ціну підручника міністр освіти Табачник, чого тільки не говорила на свій захист сама авторка! І ось днями надійшов у школи - і потрапив на мій вчительський стіл - черговий номер газети “Освіта України”. А там вийшла стаття, у якій журналістам ґрунтовно пояснюють, що їм треба було писати в цій ситуації, а чого - ні в якому разі.

Ох, це варто читати повністю, щоб зацінити, як на злодіях горять шапки. Бо якби все було так чесно і відкрито, то чи був би сенс так багато букв писати з цього приводу? А тепер - докладніше, з цитуванням (я, з вашого дозволу, збережу орфографію і пунктуацію) - і моїми примітками.

Попередній номер “Освіти України” - від 2 квітня 2012 року - уже розпочав роботу з кризового піару, і потішив статтею в рубриці "Вартість питання". Тут поки що не було прізвищ, тільки звинувачення на адресу журналістів і вказування чіткої ціни і тиражу видання. Цитую перше і останнє речення матеріалу:

"Рік у рік через некомпетентність (от такі ми всі некомпетентні і дезорієнтовані в видавничій справі, ніхто з нас не знає, скільки коштує друк, малюнок і авторська ідея) і поверхневе недосконале вивчення питання засоби масової інформації висвітлюють недостовірну інформацію щодо закупівлі Міністерством освіти і науки підручників…"

"У подальшому, звертаємося з проханням перед висвітленням будь-якої інформації у засобах масової інформації, кваліфіковано, відповідально та ретельно вивчати питання…".

Це, до речі, нас з вами просять такі самі журналісти, як і ми, тільки стоять вони по інший бік барикад. Цікаво, хто їх уповноважив висловлювати такі прохання? Цілу статтю розписують про дороговизну матеріалів, друку, про зростання ціни видавництва і так далі. І, зрештою, робиться висновок, що ми з вами нічого не шаримо. І майже 200 000 грн за одну книжку тиражем 300 штук – це небагато, і навіть мало.

Наступний номер - вже з конкретизацією. Я б цю статтю постила повністю, оскільки від читання її сльози на очі навертаються – таке чесне, совісне і героїчне у нас міністерство, і такі чорні заздрісники-журналісти його оточують. А й справді, це вони, журналісти, в усьому винні, бо, цитую:

"...нещодавно в ЗМІ з’явилися статті, в яких МОНмолодьспорту закидають завищення цін на підручники, непрозорі процедури закупвлі та інші гріхи. Як з’ясувалося, автори публікацій не знають ані специфіки поліграфічного видавництва, ані законів України…" (неучі безграмотні ці українські журналісти, а в міністерстві сидять ну чисто тобі янголи, які, не жаліючи живота свого…).

"Пильність колег заслуговує похвали. Але радше шукати корупцію деінде (цікаво, навіщо, якщо ми її й тут знаходимо), не роблячи з себе посміховиська… хтось угледів серед авторів знайоме прізвище, яке збіглося з іменем одного з керівників уряду…" (який чарівний збіг обставин!).

І справа навіть не в тому, що Ольга Назарівна Хорошковська з тих 200 тис. грн як мінімум половину поклала собі в кишеньку. Та й справді, до чого тут те, що в неї ледь чи не таке саме прізвище, як у її рідного сина. Хіба ж це вплинуло на рішення експертної комісії і ціну питання? Та як ви могли таке подумати?

Читаємо далі: "Ольга Назарівна – відомий авторитетний науковець, який пише підручники вже понад 30 років". Спеціально пройшлася кількома школами, пошукала навіть серед списаних, навіть серед підручників "мовами національних меншин"… - жодного.

"Так, Ольга Хорошковська пише підручники мовами національних меншин і вони справді коштують чимало. До речі, є підручники навіть дорожчі. (Приготуйтеся до порівняння! Воно фантастичне!) Наприклад, надруковані шрифтом Брайля. Їхня вартість – 1500-1700 грн. Шкода, що масмедія оминули цей факт."

От же ж масмедія, от же ж безсовісні! Не змогли порівняти вартість підручників для дітей з вадами зору, надрукованих спеціальним шрифтом, з підручниками такої собі пані міністерської матері…

В цій же статті вказується і середня ціна підручника для школи з українською мовою викладання – 12,8 грн. І ось тут напрошується висновок: щось негаразд, чи не так? Навіть з врахуванням значного здорожчання ціни підручника при малому тиражі він мав би коштувати - нехай навіть в 10 разів більше, ніж звичайний підручник, нехай в 20 (!!!), - що мені особисто видається в принципі нереальним, але нехай. Але нам пропонують ціну в 50 разів вищу!

Звісно, я, попрацювавши у видавництві з глянцем, з редагуванням підручників і роботою з художниками, можу й не орієнтуватися в цінах, як про це кажуть в статті мої так звані колеги, але щоб настільки вважати мене… нездатною взяти в руки калькулятор – це вже занадто.

Продовжимо. Стаття ця прикметна ще й неймовірним набором виправдальних аргументів. На зразок: "ціна нормальна, а якщо ненормальна, то врахуйте інфляцію. Вона, правда не цілком спрацювала на стандартних підручниках, але тоді в усьому винна друкарня, бо це через неї МОН було змушене здійснити непрозору систему закупівлі. І взагалі - підручник пройшов експертну оцінку 500 експертів і був закодований (ну, всі ми знаємо, що таке кодування і як легко дізнатися код потрібної роботи навіть при вступі. А що вже казати про підручник – де є впізнавані авторські напрацювання, шматки чиїхось дисертацій, малюнки відомих авторів).

Коротше, вчіть матчасть, як то кажуть. І геть неважливо, що Ольга Назарівна Хорошковська навіть при найоптимістичніших прикидках на всі видавничі витрати, з двохсот тисяч орієнтовно (і це по мінімуму) сто поклала собі до кишеньки. Хіба це так для нас з вами, платників податків, багато - враховуючи суму гонорару, отриману гарантом за його сплагіачені труди? Якщо чесно, то не така це вже й велика сума за авторську роботу – 12,5 тис. доларів. Прикро тільки, що такі гонорари в Україні реальні лише для родичів міністерських очільників.

На цій оптимістичній ноті я всім нам бажаю достойної оплати праці. Можна такої, як в Ольги Назарівни Хорошковської, а ще краще – як у Віктора Федоровича Януковича
Джерело:http://infocorn.org.ua/