Останні березневі дні засвідчили «прискіпливу» увагу окремих закордонних засобів масової інформації, передусім, польських та німецьких, щодо підготовки України до проведення майбутнього Євро-2012 з футболу. Так, наприкінці березня 2012 року в ефірі польського телеканалу ТWN24, у програмі «Чорне по білому» транслювався 10-хвилинний відеоматеріал щодо проблемних питань перетину українсько-польського кордону з території України, а саме великих черг і так званих «фактів хабарництва з боку українських прикордонників і митників».

Знімальна група польського телеканалу відвідала п’ять пунктів пропуску, розташованих на кордоні між Україною та Польщею («Ягодин – Дорогуськ», «Устилуг – Зосин», «Шегині – Медика», «Рава-Руська – Хребенне», «Краковець – Корчова»), де іноземні телевізійники перетинали їх в обидва боки та фіксували факти порушень прихованою відеокамерою. При цьому вони провокували вартових кордону на отримання хабара. Крім того, автор сюжету – Войцех Бояновскі – основну увагу акцентував на тому, що, незважаючи на наближення проведення Чемпіонату Європи з футболу, українська влада ігнорує необхідність наведення відповідного порядку, а саме: впорядкування автотранспортних черг та боротьби з хабарництвом на великих транспортних коридорах між двома державами.

Через кілька днів після виходу в польський телеефір вказаного відеосюжету вже їхні західні сусіди німці, журналісти берлінської телерадіокомпанії RВВ, вчергове звинуватили Україну у корупції в митних і прикордонних службах та порушенні їхніх професійних прав як представників мас-медіа. При цьому як приклад німецький журналіст Олаф Зундермаєр навів факт тривалого оформлення митних документів на українсько-польському пункті пропуску «Дорогуськ – Ягодин», що нібито тривав 7 годин. Хоча, згідно з інформацією очевидців, цей часовий проміжок завищено іноземним гостем вдвічі. Крім того, викликає певний подив аж надто активне реагування з боку німецької журналістської профспілки DJU, представники якої звернулися до керівництва УЄФА із закликом «нагадати Україні про необхідність забезпечення вільної і безперешкодної роботи під час європейської футбольної першості». У вказаній заяві також наголошується, що «у майбутньому УЄФА має зважати при виборі країни проведення чемпіонату на те, чи існують у країні належні умови для роботи журналістів».

Зважаючи на ці факти, у автора цих рядків виникла природна цікавість з’ясувати справжню мету, яку переслідують керівники вказаних медіа структур Республіки Польща та ФРН чи їхні фактичні власники, відправивши в Україну, мабуть, одних з найпрофесійніших «акул пера». Так, попрацювавши кілька годин у глобальній мережі, я отримав досить цікаві матеріали, які заслуговують на увагу. Зокрема, власником телеканалу ТWN24 є група ІТІ (Іntегnational Тгаding аnd Іnvestments Нoldings SА Luxembourg) – медійно-розважальний холдинг, який перебуває у власності декількох товариств, зареєстрованих в офшорах, головним чином у Панамі. ІТІ була створена ще в далекому 1983 році, за активної підтримки тодішніх спецслужб ПНР для проведення так званої «пропагандистської роботи у медійному просторі Західної Європи». Після здобуття Республікою Польщею своєї незалежності холдинг використовувався колишніми співробітниками спецслужб ПНР та представниками великого бізнесу для участі у приватизаційних процесах, що відбувалися в РП на початку 90-х років минулого століття.

Крім того, отримана за допомогою Інтернету інформація також наводить на думку, що група ІТІ може бути причетною і до діяльності спеціальних органів сучасної ФРН. Так, головою правління та генеральним директором холдингу є Войцех Костшева (Wojciech Коstrzewа), уродженець міста Варшави, який у 1980 році виїхав на навчання до Німеччини та протягом наступних двох років «неочікувано швидко» отримав німецьке громадянство. У 1990 році, незважаючи на громадянство ФРН, В.Костшева у 29 років був запрошений на посаду радника тодішнього прем'єр-міністра Польщі Лєшка Бальцеровіча.

На мою думку, у вказаних матеріалах закордонних ЗМІ простежується цілеспрямована пропаганда з елементами антиукраїнської кампанії, яка, передусім, спрямована на негативне сприйняття України європейською аудиторією, частина якої є футбольними фанатами і планує невдовзі відвідати нашу країну. Яку основну мету переслідують власники вказаних іноземних медіа-ресурсів, котрих представляють Войцех Бояновскі та Олаф Зундермаєр, мені невідомо, однак знаю одне: такі «журналістські шедеври» польських та німецьких колег назвати добросусідськими язик не повертається.