2 грудня у Львові відбувся Антифашистський конгрес. Журналісту Вголосу вдалося поспілкуватися з людиною, яка власноруч «розстріляла» Бандеру, Шухевича і Гітлера. Отже, голова Антифашистського комітету Волині Олександр Кононович - про акцію-розстріл, про пам’ятник Бандері в Луцьку і про неможливість об’єднання зі «Свободою».

Розкажіть, про акцію, яку Ви проводили? Кого і за що розстрілювали?

Ми розстрілювали Бандеру, Шухевича і Гітлера. Чому ми до цього прийшли? Коли у Луцьку почали обговорювати тему «поставимо пам’ятник Бандері», ми офіційно звернулися до Луцького міського голови, до депутатів і сказали, що пам’ятник Бандері зараз не на часі.

Ви зверталися від імені Антифашистського комітету?

Так. Звернулися до депутатів, до міського голови, що не на часі той пам’ятник. Живуть же ж і поляки, і білоруси в місті Луцьку. Нащо їм ставити пам’ятник того, хто в них стріляв? Це по-перше. По-друге, чого цей пам’ятник повинен за бюджетний кошт встановлюватися?

Не пригадуєте, який був кошторис пам’ятника?

Спочатку було десь 200 тисяч. Але ж інфляція. А ще ж треба «наварити» на ньому. Тому ціна зросла десь до півтора мільйона гривень. Виявилося, що 150 тисяч – це лише проектна документація. І ми тоді сказали, що навіть Статую Свободи, яка стоїть у Нью-Йорку, французькі емігранти ставили за свої гроші. І взагалі, громада вирішує, чи ставити пам’ятник. Ми хочемо, наприклад, Пушкіну пам’ятник – ставте, заради Бога. Але чому за бюджетні кошти?

Але вони все таки виділили кошти. Зняли ці кошти з доріг – не з магістральних, а з міжквартальних, у двориках – там, де люди ламають ноги-руки. Вони взяли звідти гроші, і кинули на пам’ятник Бандері.

Це цього року було?

Так. Ми в знак протесту взяли і роздрукували три портрети. Ми самі – колишні військовослужбовці. Ми з братом по 10 років відслужили. Усі хлопці , які брали участь цій акції, пройшли діючу військову службу в збройних силах України. Ми поїхали на стрільбище, яке належить Волинському воєнкомату.

У воєнкоматі знали, чому Ви туди їдете?

Так. Все легально. Прийшов начальник полігону. Ми розставили мішені, попросили в нього прапорці, щоб розставити по периметру , при вході виставили плакат, щоб люди бачили, що йде стрільба. Начальник полігону подивився і сказав: «Я бачу, хлопці, ви зі зброєю вмієте поводитися» і пішов. І ми поставили три роздрукованих портрети: Гітлера, Бандери і Шухевича.

Начальник полігону ці плакати бачив?

Бачив. Ми не приховували нічого. Скажімо так, ми розцінюємо цих трьох одіозних особистостей як одне ціле. Вони сповідували одну ідеологію. Ми не вирізняємо, що той український фашист, що той німецький фашист.

Ми взяли і по цим цілям зробили постріли, тобто розстріляли.

А Ви зброю брали на полігоні чи приїхали зі своєю?

Ні, у нас своя зброя, бо в нас хлопці мисливці.

Скільки Вас було?

Нас було 6 чоловік.

Всі – члени Антифашистського комітету?

Так. Ми всі – Антифашистський комітет, і ми всі члени комсомолу Волинської області. Комсомол Волині входить в Антифашистський комітет. Отже, ми розстріляли це все. І зняли на відео.

Ви самі це зняли на відео?

Так, ми самі зняли. І ми розмістили це в Інтернеті - на «Червоній Волині» і на Youtube. Це відео абсолютно нікого не цікавило. Місяць воно висіло, навіть півтора. Мені тільки націоналісти говорили, мовляв, ви уже стріляєте, підколювали.

В нас є такий голова Національного Альянсу Ігор Гузь. Він – депутат обласної ради. Йому під час чат-конференції дівчина якась задала питання: «Скажіть, Ігор Гузь, ви займаєте приміщення в центрі міста безоплатно вже протягом п’яти років». Я зразу подумав – чому, як безкоштовно? А він підтвердив цю інформацію. Він сказав: «Так дійсно, ми з 2006-го року займаємо це приміщення до тепер, і ніяких питань ні в кого нема».

Я 30 червня відправив інформаційний запит в Луцьку міську раду, щоб вони чи підтвердили, чи спростували це. Мені відповіли, що «не володіють інформацією» – тобто, надіслали відписку. Тоді я пригрозив їм статтями законодавства, зокрема законом «Про інформацію». Я звертався навіть не як журналіст (Олександр Кононович працює журналістом при ВЛКСМ), а як голова Антифашистського комітету. І вони мені прислали відповідь, що дійсно Ігор Володимирович займає приміщення з 2006-го року без договорів і без орендної плати. Це офіційна відповідь.

А Вам не пояснили, чому вони ніяких заходів до нього не вживають?

Ні, не пояснили. Відповідь мені прийшла 7-го липня. 7 липня я виклав це в Інтернет. А 8-го числа Гузь Ігор Володимирович звернувся в прокуратуру, що, мовляв, волинські екстремісти розстрілюють Бандеру і Шухевича. Розумієте, 7-го числа я розмістив відео, в 8-го він звернувся до правоохоронних органів. Правоохоронні органи дослідили всі ті матеріали, і вони побачили, що техніка безпеки виконується, що все нормально. Йому дали відписку, що все в порядку, і відмовили в порушенні кримінальної справи. Він після того говорив, що наші дії – це наруга над державними символами. Але ні Бандера, ні Шухевич, ні тим більше Гітлер не є державними символами. Ми ж не прапор України чи герб України розстрілювали. Ми розстріляли фашистів, на нашу думку. І до речі, як ви бачите на форумі, не тільки на нашу думку.

І після цього Гузю відмовили. Він звернувся до Кириленка. До речі, тепер він вже втік від Кириленка у «Фронт змін», бо Кириленко непрохідний. А треба ж, щоб потепліше було. Кириленко тоді звернувся в Генеральну прокуратуру. Прокуратура скасувала рішення про відмову у кримінальній справі. І тоді вони почали бити на дивні речі: полігон Міністерства оборони не ліцензований Міністерством внутрішніх справ. Я кажу слідчому, що Яворівський полігон теж не ліцензований МВС, а там проводять навчання, в тому числі й міжнародні. Я чотири роки служив в інституті. Ми стріляли на Яворівському полігоні. Я не чув, щоб когось притягнули до адміністративної відповідальності. Тобто всі ці дії виглядали, як формальність чи дурниця.

Очевидно, що міліцію потім з Києва «пресанули», щоб все-таки нас притягнути до відповідальності. І міліція поновила строки сама собі. Знаєте, їм закони не писані. І в телефонному режимі нас викликають, бо «хлопці, ми поновили строки, і ви маєте в них вписатися». А ми кажемо: «Викликайте нас так, як того потребує закон, заради Бога. Ми прийдемо, підпишемо». Я ж не буду ховатися від слідства. Тим паче, в матеріалах слідства є моя домашня адреса, адреса офісу, де я працюю. Там і дозвіл на зброю вказаний.
Вони подали в суд. В законодавстві чітко написано, що притягнення до адміністративної відповідальності можливо через два місяці від дня скоєння цього правопорушення. Скажемо так «правопорушення». Від 29 травня вже пройшов червень, липень, а вони тільки зараз в суд подали. 2 грудня суд розглянув цю справу.

Уточніть, який суд цю справу розглядав?

Рожищенський районний суд. Полігон є саме в цьому районі, тому цей суд справу розглядав. На сьогодні справа уже закрита. Ми поїхали на антифашистський форум, а на суді є наш представник. Він мені зателефонував і сказав, що справа закрита.

Ви не очікуєте якихось подальших дій від представників Національного Альянсу?

А вони вже зробили багато вчинків задовго до нас. Зокрема, коли вулицю Ветеранів перейменували у Ветеранів УПА. Вони зробили це ще 10 років до нас. Вулицю Лодигіна, який лампочку зробив, треба Коновальцем назвати. Місто росте – будуй нові вулиці і називай їх. Хочеш – Шухевичем, хочеш – іменем Льоні Черновецького, космонавтів – як хочеш. Місто будувалося, розбудовувалося і на той час справді був Радянський Союз і відповідні назви. Зараз місто росте, то нові вулиці називайте, як хочете. Нащо нищити те, що було?

Розумієте, не можна відрікатися від цього – була історія, був Радянський Союз. Ми не можемо казати, що все погано, що «москалі різали», що лише «голодомори» були . Був і львівський автобус, був і Львівський ламповий завод, був і «Електрон» на весь Радянський Союз. Не тільки ж погано було, були ж і нормальні речі. І нащо ж все забувати?

Знаєте, в чому радикальність отих от бандерівців, таких от нациків ярих? Я їх класифікую, як бандерівців, таких непримиренних. Людська уява і світогляд не можуть бути як чорно-білий телевізор: все погано або все добре. Є різна гама кольорів. Як от у вас настрій буває хороший, буває поганий, а іноді ви і самі не знаєте. Так і в житті – не буває все погане, чи все добре. А вони кажуть, що все радянське – все апріорі погане, все «совок», як вони кажуть. Врешті решт, Україна сталася як держава, як суб’єкт міжнародного права саме при «совку», і в ООН увійшла при «совку», і Крим одержала при «совку», який ніколи не належав Україні і ніколи не торкався України.

Чи робили Ви якісь кроки у відповідь?

Ми подали до генерального консула Республіки Польща в місті Луцьку Марека Мартінека звернення. Це звернення не лише йому особисто, але й Сейму і послу Республіки Польща. Загалом ми віддали це звернення в 5 установ. У ньому мовиться, що в разі встановлення пам’ятника терористу Степанові Бандері, а він був терористом, тому що він робив теракти, за що притягався до відповідальності, в разі встановлення послідовнику фашизму і терористу Степанові Бандері пам’ятника у Луцьку, ми просимо, закликаємо, щоб консульство Республіки Польща у місті Луцьку перенесли з міста Луцька в інше місце на їх розсуд. Кожен поляк змалечку знає, ще зі школи знає, що бандерівці вбивали поляків тільки за те, що вони поляки. Як поляку іти по місту і дивитися на Бандеру?

Знаєте, в чому страх націоналізму? Я вважаю, націоналізм веде до того, що людині важко визнати себе винною і вона шукає інший: «А то не я винен, то москаль, то якісь там зовнішні сили». Зрозуміти свої помилки – це половину шляху пройти. Треба сказати: «От ми, дебіли, як ми дожилися до такого?» Треба засукати рукава і йти в три зміни працювати. Хто вкрав – покарати і далі йти. У нас пенсія – 800 гривень, люди мруть, а ми бігаємо з Бандерою. Знаєте, якби у мене була зарплата 10 тисяч доларів, у моєї мами пенсія відповідна, якби ми ходили в білих шкарпетках по тротуару і прийшли з чистими шкарпетками додому, то ставте пам’ятники кому хочете: хоч Бандері, хоч Льоні Черновецькому. Але в час люмпенізації, в час винищення населення про якого Бандеру може йти мова? От ми поставимо пам’ятник Банері і завтра заживемо по-європейському?

Розумієте, вони підмінюють поняття. І хто ж підмінює поняття? Той же Янукович, той же Ахметов. До прикладу – Ахметов купив завод. Люди скаржаться, що при союзі в них була висока зарплата, а після того, як Ахметов купив завод, зарплата становить 2 тисячі гривень, і людина не може кінці з кінцями звести. А робітнику одразу провокацію: у Львові пам’ятник Бандері поставили. Людина уже не думає про зарплату, а про те, що пам’ятник Бандері поставили.

Або кричать націоналісти: «Ахметов татарин, Пінчук – єврей». Та в першу чергу треба говорити, що вони – злодії. Їх національність – це уже десяте. Розумієте, як відводять увагу. От першокурсник пива напився і думає: «От жид проклятий, зараз я йому морду рознесу», і ловить будь-кого. Іде хлопець такий же, як і він, російською заговорив, може погляд його не сподобався, і студент починає його бити, говорячи: «Ах ти ж жид!» або «Ах ти ж москаль!». Вони ж в першу чергу – і Ахметов, і Пінчук – злодії, а національна ознака – це справа десята.

Згадайте 9 травня. Краще б Тягнибок такий натовп вивів, коли пенсійну реформу приймали. Краще той натовп розніс би облдержадміністрацію. Вони кидаються на квіти, на ті стрічки. Ну хіба у стрічці проблема? Проблема в тих, які сидять в облдержадміністрації.

Про ті ж проблеми говорять і інші політичні сили, та ж «Свобода». Тоді чому Ви не можете виступити проти спільної проблеми – до прикладу, проти Януковича?

Розумієте, ми не можемо піти разом по одній простій причині, бо з ними може стати тільки українець. Я білорус, а отже, я вже недолюдина, я не титульна нація, я уже «неформат», як кажуть. У нас в організації я з братом білоруси. В нас також є два молдавани, гагауз, дві дівчинки-циганки. Етнічні циганки! Вони просто асимілювалися і працюють, але вони циганки. Є дві єврейки, дві польки. І українці, звісно, росіяни. Українців більша частина. Але ми ж не титульна нація, ми ізгої.

Вам таке говорили?

Так. Я – «гастарбайтер». От зайдіть на сайт Волинські новини і почитайте. Там пишуть «Кононович гастарбайтер», «Пішов геть, білоруська сволоч, свиня». Розумієте, вони не дивляться на те, що я виступаю проти несправедливості, бо найбільший мій злочин в тому, що я не українець. Тому ми не можемо стати в одну колону.



Розмовляла Ольга Савальська

http://vgolos.com.ua/politic/6629.html