Те, про що я зараз вам розповім, мабуть, відомо чи не кожному студенту і це не є новинкою чи « ексклюзивом» якимось! Ні, все набагато простіше.Це всього лиш те, що мало б стати як завжди винятком, а насправді стало загальноприйнятим правилом, нормою, як і більшість змін, що відбуваються у нашій країні.
Сесія вже позаду. Молоді люди із полегшенням зітхнули і ще раз зазирнули у свої( тепер вже пусті) гаманці. Чому пусті? Та, мабуть, тому, що довелося заплатити не за один екзамен і зовсім немало!
А в країні уряд тихо бореться із корупцією, хабарництвом…..І то так тихо, що все собі та й собі! Така ж ситуація в університетах! Все по-чесному і за знаннями? По-чесному, тільки коли маєш багато знайомих і знаєш, що, де і скільки! Хоча, справді, є винятки! Цим винятком із моєї групи стали лише я і моя подруга! Дивно, та перед сесією всі так сміливо підписували лист, в якому йшла мова про те, що ніхто не буде платити хабарів! А тут аж раптом сесія, і всі рвонули шукати «тих, через кого б то краще здати». Для чого ж ми тоді підписувались? Для ще однієї галочки. Помимо того, що студенти кинулись шукати посередників, так ще й викладачі виставляють свої розцінки, начебто це в порядку речей. Та не в порядку.У нашій країні вже давно все не в порядку,а точніше- воно ніколи не було в порядку! « Борітеся- та й поборите»! Ці слова прозвучали із уст Тараса Шевченка як заклик до боротьби проти соціального та національного гноблення у поемі « Кавказ!» Але із чим же боротися? Із винятком, який став правилом, із тим, що всі вважають прийнятним у нашому суспільстві? Можливо, і так. Хай буде нас, таких любителів правди, мало! Але хай же ми все-таки будемо! Заради нашого майбутнього, наших дітей і внуків! Звучить пафосно? Я знаю. Та по-іншому не можу.