У Львові відбулася подія із дуже претензійною назвою «Антифашистський конгрес інтелігенції західних областей України».

Вголос не міг оминути увагою такого важливого заходу. Тому пропонуємо читачам ексклюзивний репортаж із-за зачинених дверей конгресу інтелігенції.

В переддень події місце її проведення змінювали кілька разів. Як і очікувалося, львівська влада до останнього моменту мудрувала, але приміщення так і не дала. Отже, антифашисти зібралися практично у рідних стінах – у приміщенні обкому Компартії. Що комуністична партія має спільного з антифашистами? Про це далі.

Так от – під дверима гуртуються люди. На вході – охоронці з металошукачами. Проходжу всередину. Приміщення мале, всі не вмістяться. За столом дві тітоньки реєструють інтелігенцію і водночас продають настінне погруддя Сталіна золотавого кольору, замотане в целофан. Інтелігенти питають «По чом?», але не купують. 50 гривень за Йосифа Віссаріоновича – розкіш.

Відчутно, що інтелігенція у рідній стихії. На стіні – великий портрет Леніна, на поличках – червоні серпомолотні прапорці. І книжка Петра Симоненка поряд із талмудом «вождя». Повний набір.

Але головне матеріальне диво лежало на столі – банери, які старанно підготували спеціально для конгресу. Ті, що з чорно-білими світлинами, стосувалися часів минулих, тому інтелігенція біля них довго не затримувалася. І навіщо? Вони ж – інтелігенція, історію і без того знають.

А от чотири кольорових плакати породили чимало інтелігентських «ахів» і «охів». Назви плакатів таки справді були загрозливо різкими. От чого вартий один з них – «Лица современного фашизма. Львов – День победы 2011».

Як виявилося, такими «лицами» стала молодь, яка брала участь у подіях 9 травня на Пагорбі Слави у Львові. Серед чоловіків на знимках легко можна було впізнати депутата-свободівця Львівської міськради Юрія Михальчишина. То йому тепер дякувати антифашистам потрібно – увіковічнили, як-не-як.

Інший плакат шокував не менше. Інтелігенція конгресу вважає, що «фашизм сегодня» – це українська молодь у вишиванках, яка іде вулицею міста під синьо-жовтими і червоно-чорними прапорами.

На цьому еврики вчорашнього дня тільки почалися. Як з’ясувалося, антифашистська інтелігенція західної України – всуціль комуністична. Адже окрім червоних, інших політичних сил на конгресі не було взагалі.

Не буду переповідати змісту доповідей, які виголошували один за одним інтелігенти старі та молоді, волиняни та іванофранківці, хлопці і дівчата. Не буду з однієї простої причини – повторити «це» язик не повернеться. Але на головному таки зупинюся.

Почну з того, з чого почали вчора. Почали, цитую дослівно: «з вшанування хвилиною мовчання пам’яті загиблих в цій страшній катастрофі, зробленій руками німецьких і українських фашистів».

Це про Другу світову, щоб Ви не ламали голову. А українські фашисти – це оунівці. Поки Ви ще не охололи, їдемо далі.

По-перше, «Галичина – колиска українського нацизму» і тут у нас є «смертельна загроза фашистської диктатури». По-друге, «Голокост почався теж зі Львова. І до цього були причетні перш за все оунівці». По-третє, українські «фашисти» спочатку «знищували своїх».

По-четверте, Степан Бандера – не лише «не герой України», але й «ихний кровавый так называемый проводник, а в первую очередь террорист». По-п’яте, сучасні українські націоналісти – це «мразь» і «спонсируют эту мразь олигархи украинского разлива», але ця «мразь» ще й приречена, бо «этих клопов раздавит машина глобализации».

Меседж інтелігентів вловили? Український націоналізм = фашизм = нацизм. І Галичина – розплідник цього загального зла. Бійся, світе!

Першою не витримала колоритна пані, яка ошелешеним інтелігентам представилася коротко крикливо і безапеляційно: «Я, Мартынова Елена Ивановна. Русская. Урожденная города Львова. Русская нацистка. Вопросы есть? Русская комунистка и будущее человечества! Вопросы есть?»

«Вопросов» не було. Інтелігенти-комуністи зашепотіли «провокация», «она же больная» і вивели жінку із залу. А вона ж нічого поганого не хотіла. Хотіла «хотя бы одно внятное слово по-русски» і щоб доповіді з листочка не читали. А її – з залу.

Але Мартинова без бою не здалася і на останок обізвала доповідачів «склеротиками, дебилами и маразматиками».

Журналістці Вголосу довелося почути ще чимало унікальних речей, які навряд чи б наверзлися і п’яному уві сні. Зокрема, головний комсомолець-активіст Луцька «душевно» розповів, як вони вдома розстрілювали плакати Шухевича, Бандери і Гітлера, як будуть пам’ятник Сталіну ставити, і ще багато непересічних цікавинок.

Комуністи були б не комуністами, якби не згадали союзний рай і Кубу. Голова антифашистського комітету України Георгій Буйко ностальгійно розповів стомленим, але щасливим інтелігентам, як він бував на Кубі: «Я на Кубе бывал много раз. Кубу знаю неплохо. И замруководителя провинции, (руководитель провинции молодой парень такой, а замруководителя, он такой уже прошедший) он так послушал-послушал и сказал мне: «Власть не надо было отдавать».

Пан Буйко вдарив інтелігентів у найболючіше – вони знову почали «охати і ахати», а у більшості аж очі зволожилися. Ех, минуле-минуле.

На пост-скриптум. Вчора після цього збіговиська відбулася прес-конференція (ВІДЕО), де «інтелігенти» справді відмінно зіграли роль інтелігентів. Чомусь, присутнім журналістам вони не розповіли ані про «терориста» Бандеру, ані про націоналістську «мразь». Не згадували на прес-конференції далекої Куби і погруддя Сталіна чомусь на продаж не виставили.

Натомість з дуже серйозними лицями говорили про те, що вони стурбовані проявами неофашизму і наголошували, що Львів – нецивілізоване місто, бо приміщення для антифашистського конгресу влада не виділила.

У кожної байки має бути мораль. А мораль проста: підміна понять вкотре спрацює проти Львова. Адже про те, що було на конгресі, знають «інтелігенти» і ми з Вами.

Ольга Савальська, ВГОЛОС