Світ вражає: За що я недолюблюю журналістів
Специфіка роботи журналістів дуже схожа на працю медиків чи правоохоронців. Якби я не вирішила піти в журналістику – мене б забрала одна з цих професій. У схожості спеціальностей я переконалася, коли ближче познайомилася з тими, хто носить погони на плечах.
Звісно, різниця є. Адже медики і міліція працюють у чітко підконтрольній системі виконання наказів і дій згідно з інструкціями, на відміну від журналістів, які повинні бути від народження вакциновані від будь-яких утисків і обмежень.
Однак разом з тим ці професії покликані лікувати хронічні хвороби суспільства. Ми щодня бачимо хиби людини (і, на жаль, з часом стаємо до них більш збайдужілими), маємо колосальну відповідальність за те, що пишемо та робимо, і наша робота завжди як на долоні. А отже, нас піддають найбільшій критиці – як і ті, хто розуміється у медіа, так і ті, хто щодня просто користується послугами ЗМІ.
І не важливо, хто ці люди: анонімні коментатори в інтернеті, професійні медіакритики, сусіди, влада чи читачі. Ми мусимо реагувати на цю критику, ставити високу планку для себе, розвиватися, відповідати вимогам часу, бо інакше професія просто втратить свій сенс.
Згідно з листопадовим опитування Центру економічних і політичних досліджень Разумкова 57% громадян України не підтримують діяльності міліції. Вірять ЗМІ згідно з тим же ж джерелом більше половини українців. Однак для того, аби змінити ставлення до правоохоронців – треба міняти СИСТЕМУ і мати бажання це зробити. Аби змінити ставлення до ЗМІ – треба лише чесна і відверта розмова.
Я випускниця вузу, яка вже кілька років працює репортером. Я люблю свою професію і маю надію, що колись вона пишатиметься мною. Однак між тим, що викладають у виші, ґрунтуючись на працях кращих публіцистів, і тим, що я бачу зараз у редакціях, середовищі – є суттєва відмінність. Вона полягає не в тому, що мене погано вчать, а в тому, що регіональна журналістика повзе кроками черепахи, яка часто зупиняється на півдорозі, ховаючи голову в панцир.
У чому причини? На мою думку, у ліні, бездумному копіюванні центральних ЗМІ, невмінні молодих журналістів вчитися у старших колег і НАВПАКИ, та елементарній відсутності поваги до себе. Щодо останнього – ремарка: це ненормально, коли після прес-турів журналістам печінку міняти треба. Такого бути не повинно, це мають усвідомити як медійники, так і прес-служби. Ми всі колеги на роботі, а не друзі.
Я з величезною повагою ставлюся до представників ЗМІ, але не надто висока ерудиція, лінь, безпідставна гонитва за оперативністю і сенсаційністю, продажність, безпринципність, байдужість, пиятика – це лише короткий список того, що також притаманне сьогоднішній журналістиці і що не робить їй честі. Це те, за що журналістам перестають вірити, сприймати їх адекватно й поважати.
Не буду говорити про високі ідеали свободи слова і заборону будь-якої цензури, адже це буде меншою мірою смішно, зважаючи на мій вік і практику, та й, зрештою: кому це зараз потрібно? Це пустослів’я, яким так люблять оперувати чиновники під час вручень грамот напередодні 6 червня.
Будемо чесними. Ідеали можливі тоді, коли відсутнє втручання в редакційну політику власників, влади, суб’єктивних антипатій чи вподобань редактора, немає потурання бажанням лише масового читача. Але ідеалу немає, і я маю величезний сумнів, що його можна добитися найближчим часом.
В Україні відсутня школа журналістики. Вона просто ще не сформувалася. Є канали, газети, журнали – та практично немає імен. Інтернет все сплощує ще більше й чіткіше. Одні кліше, одні форми, структури – немає сенсу. Майже немає читача, який хоче побачити сенс. Обмаль журналістів, які хочуть мати власну думку.
У дечому це пов’язано з тим, що студенти журфаків, окрім деяких вишів, п’ять чи шість років опановують професію саме журналіста, а після отримання диплома стають маленькими спеціалістами у багатьох темах, а не ґрунтовними аналітиками в одній галузі. Хоча й, чого кривити душею, уявляють себе великим цабе зі ще більшою пихою.
Нині необхідна журналістика імен і поглядів, а не інформаційного флуду, який вже до кінця дня нікому не потрібен, опису фактів і відсутності аналізу причин. Пам’ятаю, що на першому курсі мене вчили в першу чергу писати об’єктивно. Але тепер я чудово знаю (і знаю, що це відомо моїм колегами), що в будь-якій темі, навіть даючи слово протилежним думкам – інформацію легко втовкмачити в голову читачу чи глядачу так, як це потрібно автору.
Насамкінець, смішно спостерігати за повідомленнями колег, які кричать про тиск і продажність, не маючи за плечима жодного критичного матеріалу, спонукають до солідарності, яка зводиться до сумісних п’янок та сваряться в соцмережах, виплескуючи особисті образи через клавіші, а не тет-а-тет.
Звісно, різниця є. Адже медики і міліція працюють у чітко підконтрольній системі виконання наказів і дій згідно з інструкціями, на відміну від журналістів, які повинні бути від народження вакциновані від будь-яких утисків і обмежень.
Однак разом з тим ці професії покликані лікувати хронічні хвороби суспільства. Ми щодня бачимо хиби людини (і, на жаль, з часом стаємо до них більш збайдужілими), маємо колосальну відповідальність за те, що пишемо та робимо, і наша робота завжди як на долоні. А отже, нас піддають найбільшій критиці – як і ті, хто розуміється у медіа, так і ті, хто щодня просто користується послугами ЗМІ.
І не важливо, хто ці люди: анонімні коментатори в інтернеті, професійні медіакритики, сусіди, влада чи читачі. Ми мусимо реагувати на цю критику, ставити високу планку для себе, розвиватися, відповідати вимогам часу, бо інакше професія просто втратить свій сенс.
Згідно з листопадовим опитування Центру економічних і політичних досліджень Разумкова 57% громадян України не підтримують діяльності міліції. Вірять ЗМІ згідно з тим же ж джерелом більше половини українців. Однак для того, аби змінити ставлення до правоохоронців – треба міняти СИСТЕМУ і мати бажання це зробити. Аби змінити ставлення до ЗМІ – треба лише чесна і відверта розмова.
Я випускниця вузу, яка вже кілька років працює репортером. Я люблю свою професію і маю надію, що колись вона пишатиметься мною. Однак між тим, що викладають у виші, ґрунтуючись на працях кращих публіцистів, і тим, що я бачу зараз у редакціях, середовищі – є суттєва відмінність. Вона полягає не в тому, що мене погано вчать, а в тому, що регіональна журналістика повзе кроками черепахи, яка часто зупиняється на півдорозі, ховаючи голову в панцир.
У чому причини? На мою думку, у ліні, бездумному копіюванні центральних ЗМІ, невмінні молодих журналістів вчитися у старших колег і НАВПАКИ, та елементарній відсутності поваги до себе. Щодо останнього – ремарка: це ненормально, коли після прес-турів журналістам печінку міняти треба. Такого бути не повинно, це мають усвідомити як медійники, так і прес-служби. Ми всі колеги на роботі, а не друзі.
Я з величезною повагою ставлюся до представників ЗМІ, але не надто висока ерудиція, лінь, безпідставна гонитва за оперативністю і сенсаційністю, продажність, безпринципність, байдужість, пиятика – це лише короткий список того, що також притаманне сьогоднішній журналістиці і що не робить їй честі. Це те, за що журналістам перестають вірити, сприймати їх адекватно й поважати.
Не буду говорити про високі ідеали свободи слова і заборону будь-якої цензури, адже це буде меншою мірою смішно, зважаючи на мій вік і практику, та й, зрештою: кому це зараз потрібно? Це пустослів’я, яким так люблять оперувати чиновники під час вручень грамот напередодні 6 червня.
Будемо чесними. Ідеали можливі тоді, коли відсутнє втручання в редакційну політику власників, влади, суб’єктивних антипатій чи вподобань редактора, немає потурання бажанням лише масового читача. Але ідеалу немає, і я маю величезний сумнів, що його можна добитися найближчим часом.
В Україні відсутня школа журналістики. Вона просто ще не сформувалася. Є канали, газети, журнали – та практично немає імен. Інтернет все сплощує ще більше й чіткіше. Одні кліше, одні форми, структури – немає сенсу. Майже немає читача, який хоче побачити сенс. Обмаль журналістів, які хочуть мати власну думку.
У дечому це пов’язано з тим, що студенти журфаків, окрім деяких вишів, п’ять чи шість років опановують професію саме журналіста, а після отримання диплома стають маленькими спеціалістами у багатьох темах, а не ґрунтовними аналітиками в одній галузі. Хоча й, чого кривити душею, уявляють себе великим цабе зі ще більшою пихою.
Нині необхідна журналістика імен і поглядів, а не інформаційного флуду, який вже до кінця дня нікому не потрібен, опису фактів і відсутності аналізу причин. Пам’ятаю, що на першому курсі мене вчили в першу чергу писати об’єктивно. Але тепер я чудово знаю (і знаю, що це відомо моїм колегами), що в будь-якій темі, навіть даючи слово протилежним думкам – інформацію легко втовкмачити в голову читачу чи глядачу так, як це потрібно автору.
Насамкінець, смішно спостерігати за повідомленнями колег, які кричать про тиск і продажність, не маючи за плечима жодного критичного матеріалу, спонукають до солідарності, яка зводиться до сумісних п’янок та сваряться в соцмережах, виплескуючи особисті образи через клавіші, а не тет-а-тет.
![](/public/images/coment_smile.png)
Коментарів: 47
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Наталка
Показати IP
21 Листопада 2011 12:07
Не має слів, Тетяно! З нетерпінням чекаємо ваших критичних матеріалів.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Катя
Показати IP
21 Листопада 2011 12:14
В старших колег вчитись? В кого? В Лиса - як писати про погоду? Шкода, що деяких журналістів не "забрала" інша професія.
![](/files/users/av-724.jpg?1721150490)
Не знаю, що вам відповісти, Катя. Я не читаю прогнози погоди Володимира Лиса. Моя бабуся їм навіть вірить, я більше вірю Волинському гідрометеоцентру. Мені здається, що складати прогноз за народними прикметами в сучасних умовах недоречно. Але я читала деякі книжки Лиса і хоча багато чого мені в них не подобається, але мова, стиль, увага до деталей - мені особисто вчитися є чому. А вам?
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Катя до Тетяна Грішина
Показати IP
21 Листопада 2011 12:44
Похвально, що Ви читаєте художню літературу. Шкода тільки, що не відрізняєте специфіку інтернет-журналістики від масової літератури. І тим більше - від журналістики газетної. Якби відрізняли - не говорили б, що треба вчитись у старших колег - в того самого Лиса, який на комп"ютері друкувати не вміє. А інтернет-журналістів старшого покоління Ви багато знаєте?
![](/files/users/av-2181.jpg?1721150490)
Вміння , або невміння друкувати на комп"ютері ніяк не свідчить про вміння журналіста ПИСАТИ. "ПІНА" вона і є - "ПІНА" - хоч друкуй її ,хоч пиши гусячим пером...
Більшість журналистів старшого покоління були комуністами .По-іншому не могло бути в цій професії. Партійність - перш за все. Особливо в провінції. Пройшовши цю школу відвертої брехні , кожний журналіст багато що втратив (а деякі і не мали нічого).Звісно , завжди були виключення - той же Вадим Скуратівський , який в с....і мав усіх комуняк з їхніми холуями разом ...
Вчитись у старших треба , але обережно , не у всіх і не всьюму...
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
111 до ПРОХОЖИЙ
Показати IP
21 Листопада 2011 19:18
+1
![](/files/users/av-724.jpg?1721150490)
Катя, мій допис не стосується лише інтернет-журналістики, хоча повірте, що-що - а специфіку онлайн медіа знаю. Допис стосується журналістики загалом і мені здається, що я дала це зрозуміти. Бачу, що розмовляю з людиною, яка тямить у ЗМІ, а тому мені не варто пояснювати, що вищою формою журналістики прийнято вважати публіцистику, яка не обмежується формами, методами відтворення.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
журналісти зі стажем
Показати IP
21 Листопада 2011 12:23
Шановна пані Грішина! Повідомте, де вас вчили журналістиці і ми дамо грунтовну відповідь на ваш скептицизм, сміливу характеристику журналістам і прокоментуємо ваш моральний занепад. А ще повідомте, що ви читаєте, крім "Волинськких новин". Будьте такі добрі!? Для ваших "хвороб" є лікування.
![](/files/users/av-839.jpg?1721150490)
Ото вже тобі, Тетянко, видно накипіло))) Багато з чим погоджуюся, хоча не вважаю, що все так вже безнадійно. Пригадай бульба-гейт і Лучика: зробив реальну справу без депутатського мандату, а з посвідченням журналіста, яке теж, виявляється, має неабиякий вплив. І це вже індивідуальна справа кожного жрналіста - чи флудити чи ПРАЦЮВАТИ, згідно зі своїми внутрішніми моральними завданнями. Переконана - таких журналістів на Волині багато, як серед більш досвічених, так і серед молоді.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Іванна
Показати IP
21 Листопада 2011 13:23
Таню, молодчага :)))))
Шкода тільки, що заділа ти , наступила на хвору ножку журналістів зі стажем))) Але ж з ким не буває))
Біда чорна.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Олександр Пирожик
Показати IP
21 Листопада 2011 14:05
Дякую, Тетянко! Мені так видається, що ти не з числа тих, хто не вміє вчитися. Щиро радий за тебе. Ти підняла тему, яка вже давно в мене на думці і навіть вже була на язиці. Вчитися треба всім - і постійно, інакше розвиток самої професії тебе дискваліфікує. Як медик чи спортсмен, той же правоохоронець без щоденної практики втрачатиме свою форму, так і журналіст. Тому нікому не раджу думати, що з черговими зірковими досягненнями вже досяг вершини і можеш спокійно спочивати на лаврах.
![](/files/users/av-839.jpg?1721150490)
Біда в тому, що зіркова хвороба присутня не тільки тим, хто чогось досяг, а й тим, хто тільки переступив поріг в кращому випадку - Львівського журфаку, а в частішому - ЛГУ. І в наш час не вважаю проблемою присутність внутрішнього цензора в колишніх компартійцях, бо вже, знаєте, стільки тої свободи слова, що нудно, страшно і соромно читати/слухати/дивитися! А більша проблема, як правильно сказала Таня - те саме тупе тиражування малозмістовних подій. І, до речі, журналісти свого часу накинулися на Клімчука, коли не хотів пускати на різні засідаловки, але вважаю, був в цьому правий, бо журналіст має писати про проблеми і намагатися їх вирішити, а не описувати, як чинуші влаштовують маскаради під приводом вирішення цих проблем. Я б заборонила взагалі журналістам ходити на ці показухи - шукайте проблеми, оригінальні, наболілі і ... ух! щось мене занесло... я просо, колеги, вас всіх так багато читаю, що наболіло, певно, не менше, ніж Тані))
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Я до yav
Показати IP
21 Листопада 2011 15:22
Оце вже Ви чогось лівого наплели. Журналісти мають вирішувати проблеми? То Клім комента надиктував? Щоб до нього не ходили. А то бродять всі до того нещасного Клімчука, працювати не дають, правда?
![](/files/users/av-839.jpg?1721150490)
та ні, не маю жодного стосунку до держслужби, просто щиро так вважаю. Стільки вже тих новин з тих нарад, і журналісти туди так ходять, ніби на нараді хтось направду офіційно скаже правду про те, що відбувається. Писати треба про те, що ВІДБУВАЄТЬСЯ, а не про те, як чиновники між собою висвітлюють свою правду
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Знаючий
Показати IP
21 Листопада 2011 16:03
Мені цікаво чи є взагалі у світі така журналістика, яка б не залежала ні від власників, ні від редакційної політики, ні від масового глядача або читача? Такі речі можуть дозволити лише фрілансери. Та й то, якщо вони захочуть, щоб їх роботи були оприлюднені в пристойному ЗМІ мають рахуватися із редакційною політикою та позицією власника. Романтизувати цю професію можуть лише діти перших курсів університету, які впевнені, що журналістика і стенографія – тотожні речі. Насправді це важка праця.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
колега
Показати IP
21 Листопада 2011 16:38
Читав Таню в блогах «Янукович почув не кожного…» і вгледів розумну дитину, в якої, якщо буде над собою працювати, буде непогане журналістське майбутнє (талант і важка праця над собою в журналістиці мають співвідношення, як 5:95). Знаю двох молодих так званих журналістів, які самі признались, що нічого не читають і навіть цим пишаються. Щоправда, один з них, який позував в волинському телебаченні і пішов в «підприємницьку» журналістику, переглядає журнал «Мисливство і рибальство». І сьогодні Таня має рацію на 90 відсотків, але є деякі виключення. Журналісти, які буквою «П» сидять перед обласними чиновниками в «овальній» залі і знають, що перед ними дивовижна мутація гоголівських хлєстакових, собакевичів, коробочок і ноздрьових, які так і залишились колежськими асесорами, невільні і виконують волю своїх начальників. Якби вони хоч на мить відчули себе вільними і незалежними, вони б вщент висміяли тих, хто сидить перед ними, чи завалили б такими запитаннями, після яких пекельна сковорідка здалася б їм комфортною кушеткою за воротами раю. Це я веду до того, що журналісти не мають творчої свободи і змушені комусь прямо чи опосередковано служити. Щодо пиятики, то Тетяна поцілила в «десятку». Є колеги, які в чергових вояжах можуть заснути в мисці з драглями чи в стані кесонної хвороби покласти ще «на дорогу» собі в кишеню голубці, смажені в сметані. Такі створюють думку, що журналістська братія уся однакова. З іншої сторони, не виключено, що в нинішній журналістиці режим багатьох розбестив до такої міри, при якій їхня професійна непридатність стала незворотною. Працювати вони не хочуть і не вміють (є така говірка в Камені-Каширському: вчитиса не хочу, красти боюса, поїду в Луцк – в сержанти наймуса), тому залишається остання надія - вірно виляти хвостом перед одними і скалити зуби до тих, на кого вкажуть. Тетянка – молодець! Смілива, має свою точку зору, не дозволить чиновникам одягнути на себе уздечку. Справді: молодість – пора відваги! Таня, пам’ятай, журналістика - це неймовірна повага до істини, а коли злоба, брехня і помста множиться на можливості журналістського пера, наступає морок. Такі «журналісти» рано чи пізно виходять з цього гарячого цеху через «боковий» вхід. Хай щастить тобі на цій колючій ниві і нехай шматок хліба, зароблений пером, буде здаватись тобі найсмачнішим шоколадом!
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Wolfa
Показати IP
21 Листопада 2011 16:38
Браво! Дуже цікавий матеріал. Зачепив. Направду, чи варто говорити про свободу слова тим, хто ніколи не писав чогось "забороненого"?
Про те, що повчитися у старших колег - повністю підтримую. Незалежно від того, пише людина ручкою чи користується комп'ютером, вона може навчити багато чого. У так званих заполітизованих комуністичних журналістів можна навчитися як робити не треба.
І ще одне, будь-який вуз може випустити прекрасного і освіченого спеціалста. Все залежить від людини, а не від того, що вона закінчує.
Таню, чекатиму ваших матеріалів ще. Дуже живо і правдиво написано. Дякую.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Сергій НАУМУК
Показати IP
21 Листопада 2011 17:46
Хороша дискусія. Давно таких не було на ВН. Дивно, що більшість колег воліють користатися псевдонімами. Яка відкритість, коли навіть ім"я під коментарем страшно написати?
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
журналіст-комуніст
Показати IP
21 Листопада 2011 18:02
Незаполітизованому Wolfa. Ви праві, але є деякі деталі. Ви, очевидно, молода людина і невдаха, бо негативно відзиваєтесь про комуністів і критикуєте журналістів того часу. Цілком вас підтримую, але назвіть кого-небудь з молодих журналістів, в яких можна щось почитати? Буду дуже вдячний як читаюча людина. А часу, в якому живуть, не вибирають. В одних і тих же обставинах люди живуть на диво, по-різному. В усі часи були негідники, пристосуванці, карєристи і самозакохані пустозвони. А поруч з ними в ті ж часи жили люди безкорисливі, совісні, сподвижники, які віддавали свою працю людям і державі. Якщо ви молодий, то не виключено, що вам може перепасти доля жити і при маодзедунах, і при диктаторах лукашенках, і при кобах. А щодо того, що "будь-який вуз може випустити прекрасного і освіченого спеціалста", то повчіться самі і повчіть своїх дітей в вузах Журавльова і Стеценка, гадаю, пелена спаде з ваших очей.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Иксім
Показати IP
21 Листопада 2011 18:11
"журналістам печінку міняти треба".Треба продовжити і міски адже "....пиятика – це лише короткий список того, що також притаманне сьогоднішній журналістиці".
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Печенюшка до Иксім
Показати IP
21 Листопада 2011 18:39
істину глаголиш
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Ги до Иксім
Показати IP
21 Листопада 2011 19:54
А що таке "міски"?
![](/files/users/av-1919.jpg?1721150490)
“Нині необхідна журналістика імен і поглядів, а не інформаційного флуду, який вже до кінця дня нікому не потрібен, опису фактів і відсутності аналізу причин.“
Звідки така впевненість? Думаєте, що середньостатистичний читач не спроможний сам проаналізувати інформацію, бо для цього треба закінчити журфак? Мені потрібні лише об’єктивні факти (“інформаційний флуд”), а висновки я сам зроблю. Саме тому я надаю перевагу англомовним електронним виданням, де мені не будуть нічого “втовкмачувати”.
До речі, де можна ознайомитись з вашою аналітикою?.. Щоб критикувати своїх старших колег, треба мати моральне право. Зараз це більше схоже на плювання в колодязь.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
http://www.volynnews.com/search/?s=%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0+%D0%93%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B0&b=22.10.2009&e=21.11.2011
![](/files/users/av-724.jpg?1721150490)
не перекручуйте мої слова. якщо ви уважно читали, то я не розділяю колег за віком, я просто кажу що всім у всіх треба вчитися. це логічно. блог адресований усім, в тому числі і самій собі. просто я вважаю, що проблема є. якщо я помиляюся - то не бачу сенсу працювати в цій галузі.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
)
Показати IP
21 Листопада 2011 21:29
...а также помните о том, что журналист - вторая древнейшая профессия. И что иногда может произойти с журналистом - пример Гонгадзе довольно красноречив. Но луцким акулам пера это не грозит - обычно это очень трусливые люди, до мозговой рвоты боящиеся писать острокритичекие материалы.
![](/files/users/av-987.jpg?1721150490)
Скажу відверто. Не все до кінця поняв з того, що написала Тетяна, ібо сьодні був на комісії бюджетній в міськраді. і там крім Чернецького приперся "соліровати" Василевський і ще й Григоренко постійно "шуткі шуткував". Но...
Всі оці пітросяни матс дай. це по любому :)
Слухайте розумну людину і мовчіть.
Особливо цікаво було б дізнатися хто ховається аід ніком: КАТЯ,журналісти зі стажем і RS.
![](/files/users/av-2150.jpg?1721150490)
Катя,не ображайся,але я особисто вам не вірю.На сьогоднішній день ви журналісти продажні особи. На дверях написано х.й,а відкриваєш - там дрова.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
+
Показати IP
22 Листопада 2011 08:08
Хороша публікація. У чому причини? На мою думку, у ліні, бездумному копіюванні центральних ЗМІ, невмінні молодих журналістів вчитися у старших колег і НАВПАКИ, та елементарній відсутності поваги до себе. - Квінтесенція!
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
:)
Показати IP
22 Листопада 2011 09:05
Оце то наступили на улюблений мозоль! Багато з чим не погоджуюсь, але, як же це смішно, коли беручись писати про якусь сферу, журналіст не те щоб не знає її, але й геть не цікавиться! І ось те, чим він не цікавився, він намагається донести людям.. (ну, чи не намагається - просто відробляє з/п, жити ж якось треба?) Ха-ха виходить іноді ще те.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Ковалінська
Показати IP
22 Листопада 2011 09:09
З роками приходить досвід і мудрість... а потім починаєш розуміти, що писати звіти із нудних оперативок і тупих комісій -це далеко не журналістика.На Волині і зокрема, в Луцьку є дуже багато хороших журналістів яких я поважаю, але не потрібно обмежуватися одним лише Луцьком. Спробуйте кинути виклик і йти далі. Ось де справжній драйв, кайф... де в кінцевому результаті - самореалізація!!!! УСПІХІВ ВАМ,КОЛЕГИ!!!!!!
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Упс
Показати IP
22 Листопада 2011 09:59
Тетяна-тобі РЕСПЕКТ і УВАЖУХА!!!
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Фрутті
Показати IP
22 Листопада 2011 10:25
Не суди і не судимим будеш! Заголовок дуже цікавий =) Тетяна - журналіст, значить і себе недолюблює (можна зробити висновок аналізуючи заголовок) Погоджуюсь щодо алкоголізму. Але це проблема не лише журналістів, а в значній кількості п'яного населення України. Менше пити треба, тоді буде ясний розум. А в ідеалі - взагалі не пити!!!
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Володимир Хом'як
Показати IP
22 Листопада 2011 11:08
Повністю погоджуюся з Тетяною. Починаючи читати статю думав, що це чергове нудне есе про те, як круто бути журналістом і про те, що на Волині всі ЗМІ надзвичайно матьорі. Дуже приємно, що я помилився. Таня частково описала цілісну картину у сучасній журналістиці, в даному випадку - Волинській. А Катя напевно думає, що писати замітки на сайт це велика наука і Володимир Лис повний лузер адже він не вміє користуватись комп'ютером...
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Читачка
Показати IP
22 Листопада 2011 12:35
НІКОЛИ журналістика не була кришталево чистою...по любому хтось та й від когось залежить. А щодо Володимира Лиса, дай Бог, щоб хтось із молоді написав подібне до "Століття Якова" чи "Маску", не треба молоді нести себе вище старшого покоління.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
журналіст
Показати IP
22 Листопада 2011 14:49
Чомусь здебільшого трапляється так, що почата ніби то серйозними людьми серйозна розмова зводиться до пліток, заздрощів і приниження людей. Стає вдвічі сумніше і болячіше, коли в таких неприємних розмовах приймають участь, головним чином (як стає зрозумілим з текстів), журналісти. Я маю на увазі приниження волинського журналіста і письменника, лауреата багатьох літературних і журналістських премій Володимира Лиса. Я не проводжу паралелей між Лисом і Пушкіном, не ставлю між ними знак рівності, але хочу привести одну фразу видатного російського поета. Захищаючи від гоніння на Василя Жуковського, він запитував в листі до Рилєєва: «Зачем кусать нам груди кормилицы нашей? Потому что зубки прорезались?». Перефразовуючи генія, хочу запитати коментаторів: чи маємо ми право так говорити про того, ким в області і в Україні треба пишатись? Чи досягнув той, хто висловлює таку думку про волинського і українського письменника, хоч частинку того, чого досягнув Володимир Лис? І чи "прорізались зубки" в того, хто це пише? Чи може він чи вона грамотно написати хоч би коротеньку інформацію? Запитання не риторичне. А ще нагадаю коментатору під ніком "Катя", що компютер нікого ніколи не зробив розумнішим, якщо не дурнішим, бо відбив бажання від читання літератури. Найнижча за якістю інформація - компютерна. Компютер - це знаряддя праці, як вила, граблі чи лопата в селянина, як мітла в двірника.
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
колега
Показати IP
22 Листопада 2011 16:11
Таня все правильно написала. При цьому нікого не ображала і не хизувалась своїми великими досягненнями. Дівчина ще вчиться. І має право говорити про своє ставлення до журналістів. Хвалю її, бо вона публікує ці роздуми під своїм імям, а не під невідомим ніком. А це багато про що свідчить.
От тільки прикро, що журналісти (бо дискусію тут ведуть саме вони) показують всю свою пиху і самовпевненість, критикують Таню, ніби вона написала неправду чи нещиро.
Тим не менш, Тані бажаю успіхів. Вона привітна і мила дівчина. В журналістиці тільки стає на ноги. Гадаю, на новому інтернет-виданні вона себе реалізує сповна. Хай щастить!
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
зовсім не журналіст до колега
Показати IP
22 Листопада 2011 18:48
Слава Богу, я за фахом не журналіст, але новини на волинських сайтах читаю постійно. Коли побачила цей допис, чесно скажу, здивувалася (журналіст вилив стільки бруду на своїх колег), але навіть не думала коментувати. І от, прочитавши коментарі, хочу зауважити дописувачу під ніком "Колега". Цитую: "бо вона публікує ці роздуми під своїм імям, а не під невідомим ніком. А це багато про що свідчить. От тільки прикро, що журналісти (бо дискусію тут ведуть саме вони) показують всю свою пиху і самовпевненість. Шановний "Колега", я так розумію, що ви теж журналіст, навіть більше - долучилися до дискусії. Чому ж не вказали своє ім"я, прізвище. Слабо? Може, я тоді і "хвалила б" вас, а так можу спокійно віднести вас у перелік нікчемних, тупих, продажних журналістів-алкоголіків. Пробачте, якщо образила. Просто несила стриматися: коли говорити чесно про обрану вами професію, про колег, то під своїм прізвищем. Така моя позиція
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
здивований до колега
Показати IP
22 Листопада 2011 21:36
а хіба Грішина не працює на Волинських новинах???
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
левчук
Показати IP
22 Листопада 2011 21:38
ви не розмістили наступний комент
Ліна Костенко написала "Записки самасшедшего",
Шкляр написав "Залишенця",
Андрухович написав "Лексикон інтимних міст",
Оксана Забужко написала "Музей покинутих секретів" -
ЩО НАПИСАВ слапчук??????????????????? Який резонансний твір? Може хтось знає?
![](/public/images/user_no_foto.png?1721150490)
Старий журналіст (ще польський).
Показати IP
23 Листопада 2011 20:01
Таня, частіше себе пробуй в публіцистиці. Коза - не корова, а інфрмація - не журналістика. Спробуй прості журналістські розслідування. З тебе будуть люди.
«Встановіть новий застосунок вашого банку»: кіберполіція попереджає про підступну шахрайську схему
Сьогодні 20:10
Сьогодні 20:10
Більш як пів сотні країн підтримали Україну у зв'язку з засіданням Радбезу ООН, яке скликала Росія
Сьогодні 19:30
Сьогодні 19:30
У селі на Волині ремонтують два мости
Сьогодні 19:09
Сьогодні 19:09
На Волині попрощалися з військовим Максимом Красним
Сьогодні 18:48
Сьогодні 18:48
Луцька громада відправила військовим 80 дронів
Сьогодні 18:09
Сьогодні 18:09
Обійшов периметр та позначив розташовану техніку: як держзрадник Ілля Сметанін здав ФСБ Луцький аеродром для обстрілу
Сьогодні 17:34
Сьогодні 17:34
У Німеччині в ДТП загинув 19-річний українець
Сьогодні 17:18
Сьогодні 17:18
У Луцьку на Кравчука авто збило 11-річного велосипедиста
Сьогодні 17:02
![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 17:02
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.