Політологічний дискусійний клуб, що відбувся 15 листопада на історичному факультеті, зібрав активну аудиторію політично свідомих молодих людей. Тема « Лівійська революція та її роль у світі », об’єднала прихильників і противників концепції, що висунув один із членів клубу- Тарас Ібрагімов, посилаючись на аргументи відомого російського політолога Максима Шевченка.
Суть концепції полягає у тому, що Лівійська революція відбувалася на « замовлення так званого демократично налаштованого Заходу» . Якщо ж говорити детальніше, то він наголосив на тому, що європейські країни ( такі як Італія та ін.), були не в змозі віддати борги Лівії, тому і вирішили « прибрати так званого кредитора». Наскільки ця думка є помилковою, намагались довести інші учасники дискусії- ті, хто був прихильником зовсім іншої позиції. «Лівійська революція є необхідністю,- наголосив один із учасників дискусії, тому що у будь- якій недемократичній країні рано чи пізно авторитарні режими зживають себе у часі. Що ж до безпосереднього втручання інших країн у громадянську війну у Лівії , яка, здавалося б, на перший погляд, не повинна виходити за межі держави, то вона все-таки не змогла залишити осторонь наш « вестернізований простір».
Після тривалого обговорення « штучності Лівійської революції чи навпаки її обгрунтованості вимогами більшості населення країни, виявився очевидним той факт, що населення прагнуло змін, і ці зміни передбачало піся повалення влади диктатора Муамара Кадаффі. І знову ж таки, як і більшість дискусійних питань, безпосередньо учасники намагалися розглянути особистість самого диктатора. Перш за все, наголос ставився на тому, що він єдиним із сучасних авторитарних лідерів, зміг узаконити перебування при владі до « переможного кінця». Наскільки преможним цей кінець виявився для самого Кадаффі- це і намагалися вияснити викладачі, студенти історичного факультету та запрошені гості. « Непересічність особистості Кадаффі є очевидною, але очевиднішим є той факт,що все-таки лівійський народ любив свого лідера!»- зауважив один із студентів. У відповідь на це посипалася низка критики та нових фактів про те, що «він- диктатор, і мови не може бути про те, любив його народ чи ні!»
Безумовно, дискусія розгорялася із кожним виступом з новою силою Та як правило, всі зійшлися на одній єдиній істинні- про витоки та наслідки Лівійської революції варто судити лише через певний проміжок часу- як мінімум через 10- 15 років!
Політологічний клуб, що відбувається вже не вперше на історичному факультеті за ініціативою самих же студентів, сміливо заявляє про себе як не просто про ще один формалізований захід, а як про реальну можливість обговорити наболілі теми для кожного бажаючого, висловити свою думку та познайомитися із цікавими людьми!