Шановна Ruslana79!

Війна - це не переможці чи переможені, а жах з горами трупів. Героїв (радянських, УПА чи нацистських) нема - є лише убивці. Героїзму теж нема є тільки людиноненависницькі злочини. Війна не може бути "Великою", війна може бути лише злочином, бо вбивати собі подібних через будь-які причини - це не по-людськи.
Ви пишете «Но не смейте топтать память наших отцов и дедов!». Прошу Вас, Ruslana79, не топтати пам’ять моїх предків. Частина з них загинула у лавах Червоної армії, частина у Польській армії, були ще в УПА, а також і у німецькій армії. Кількох осіб з моєї родини було депортовано в глиб Радянського союзу, а також вивезені на примусові роботи до Німеччини. А ті, що залишились удома тричі ховалися у льосі від чергових визволителів – радянських, потім нацистських, потім знову радянських. А Ви виділяєте лише тих, що воювали за Сталіна і ображаєте усіх інших. Просто плюєте на них, так начебто вони не такі самі люди. Єдина їхня відмінність, це те, що вони піддалися на іншу, не сталінську пропаганду.
Ваш пасаж «весь советский народ поднялся тогда воевать» - це смішно. Зовсім не весь. Дезертирство у перші місяці війни виходило за усі можливі допустимі межі. І невже зрадниками є величезна кількість людей, які пішли в Нахтігаль, Роланд, Галичину, Український легіон Хорватської армії, Хорватський військово-морський легіон, де 60 % становили українці, 10000 юнаків у німецькій протиповітряній обороні (і це у 1944 – 45 роках!)? Ні, вони не зрадники, просто бачили Україну дещо інакше, аніж комуністи.
Ви написали «Сегодня – день Памяти». Згоден, є відповідний Указ Президента. Але, коли у четверту суботу листопада, у День пам’яті жертв голодоморів в Україні, я запалюю свічку та закликаю відмовитись від розважальних заходів, Ви та Ваші ідейні друзі скиглите: скільки можна плакати, досить трауру. Ба більше, в усіх ЗМІ Голодомор обсмоктують з усіх боків, його піддають сумніву, сперечаються тощо. То, може, 22 червня теж не треба трауру, бо скільки ж можна плакати, треба думати про економіку і про майбутнє?
І якщо згадуємо жертв Другої світової війни, то доцільніше це зробити 1 вересня. Саме тоді війна розпочалася, саме тоді мешканці Волині вперше у тій війні втратили своїх рідних. Війна прийшла і на решту території України. Від 800 до 1200 солдат Радянської армії загинуло у вересні 1939 року. І ці молоді хлопці забуті, їх пам’ять не вшанована, бо на луцькому Меморіалі досі висять цифри «1941 - 1945». А також тисячі волинян різних національностей, що були розстріляні або вивезені до Сибіру протягом 1939 – 1941 років. Хіба вони не жертви війни? І не мають права на свою частку пам’яті?
Ваша фраза «вспомним те великие года» спонукає до роздумів на медичну тему. Як на мене, то вихвалятися війною та називати великими її роки можуть люди з порушеною психікою, маніяки та потенційні убивці. Сподіваюсь, у Вас із цим усе гаразд.